День пам’яті Антонія Печерського.

23 липня православні святкують день пам’яті подвижника, заступника, печальника, молитвенника і чудотворця старої, Київської Русі, України, Антонія Печерського, засновника Печерського монастиря і монашества на Русі. Святий Антоній народився у 983 році в Любечі, на Чернігівщині. Його мирське ім’я - Антип (в списку «Повісті минулих літ» другої половини 15 с). Хлопчаком, щоб побачити місця життя Іісуса Христа, відправився в Палестину. Прийняв постриг на Афонській горі. За короткий час своїм богоугодним життям на Афоні він здивував навіть старих ченців, врешті отримав від ігумена пораду повернутися на батьківщину, "щоб і тут бути на користь і підтримку багатьох". У Києві він знайшов місцевість, яка нагадувала йому гору Афон – нині там розташована Києво-Печерська Лавра. Преподобний Антоній оселився в печері священика Іларіона, який потім став митрополитом Київським. 1051 р. вважається роком заснування печерної обителі, прибуття до неї братії та постригу її. Коли ченців стало дванадцять, монахи викопали велику печеру, в якій влаштували чернечі келії і храм. Коли їх стало більше – утворили ще одні печери – Ближні та Дальні печери. Коли в монастирі зібралося 100 ченців, князь подарував їм гору, на якій побудовані храм, келії та огорожа -  так був заснований Печерський монастир. Свій життєвий шлях Антоній закінчив в одному зі скитів Києво-Печерського монастиря. Канонізований православною церквою як преподобний на межі 13–14 ст. Іменем Антонія названі Ближні печери Києво-Печерської Лаври і печери чернігівського Троїцького-Іллінського монастиря. Ближні печери (Антонієві) розташовані на глибині 10-15 метрів, і їх довжина становить 383 метра. Крім преподобного Антонія, в них покояться мощі 73 святих, в числі яких: Нестор Літописець, Мойсей Угрин, Никон Печерський, Агапіт Печерський, Ілля Муромець. У Лаврі спочивають мощі 123-х Божих угодників – жоден монастир світу не зрівняється з Лаврою. Про довжину печер ходять легенди. Загальна довжина існуючих під Лаврою підземель величезна. Але з іншими підземними оселями Русі Лавру пов'язує лише спадкоємність традиції чернечого мешкання в печері. Лаврські ж підземелля діляться на чотири види: власне печери, які служили житлом подвижників, чернечим кладовищем і місцем паломництва; потаємні ходи під оточуючими монастир кріпосними спорудами; господарські льохи, що мають часом багато камер-відділень і поверхів; інженерні комунікації – опалювальні і водовідвідні канали. Одним з безперечних чудес можна вважати шапку Марка Печерника (гробокопателя) – її вага становить цілих 4 кг, і зберігається вона в Ближніх печерах. Унікальність цієї шапки в тому, що після молебню стражденні парафіяни можуть надіти скарб і він вилікує і допоможе. Вважається, що ця шапка забирає в себе все негативне, всі біди.