понеділок, 28 грудня 2020 р.

Зустрічаємо Новий Рік правильно!

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw







Чому саме ялинка стала символом Нового року?

 Цікаві факти!

Чому саме ялинка стала символом Нового року?

Адже, коли вона з'являється в будинку, уся його атмосфера наповнюється трепетним очікуванням дива і передчуттям зимової казки. Цікаво, що традиція прикрашати ялинку до зимових свят існує в абсолютно різних куточках планети.

Багато-багато років тому, коли людство перебувало в зародку свого розвитку з найпримітивнішим укладом життя, одним і з предметів поклоніння для людей було дерево. Його одухотворяли і наділяли «високодуховними» властивостями. І в аспекті таких вірувань особлива роль відводилася, звичайно, вічнозеленим деревам. Міфологія слов'ян передбачала веселощі біля ялинового новорічного символу – пісні, танці, гру на музичних інструментах.

А давні германці, наприклад, прикрашали свої будинки гілками ялинових дерев на честь зимового сонцестояння. Ялинка, встановлена в природному положенні, в якому ми її знаємося – найімовірніше з'явилася вже в XVI столітті. Принаймні, перші документальні дані про ялинку як про символ Різдва належать до цього сторіччя.

Є ще одна смілива версія появи традиції наряджати ялинку, і вона каже, що зародився звичай саме в Україні і вже від нас потрапила в Західну Європу. Наші предки слов'яни – древні язичники, які проживали на нинішній території Польщі й України, за переказами, на свято зимового сонцестояння (який потім перетворився на Різдво) створювали декор, який символізує насіння і нове життя. Вони вірили, що саме в ці зимові дні брама неба відкривається, щоб послати на землю нове життя, нові ідеї, нове добро, нову долю і нову благодать.

Також існує легенда, яка пов'язує витоки традиції прикрашати ялинку з іудейської Ханукою, яку теж святкують в грудні на честь прославлення дива. На свято запалюють світильник, який складається з восьми свічок. Деякі вчені стверджують, що Ханука – символічний прообраз нашого новорічного дерева з закликом «ялинка засвітись».

Тільки в ХIХ столітті традиція наряджати ялинку «розцвіла» в повній мірі у світі. Тоді у всій Європі ялинка стала обов'язковим атрибутом різдвяних і новорічних свят. Одна з найпопулярніших легенд про новорічні ялинки розповідає: якось у морозний ясний Святвечір ватажок німецької Реформації Мартін Лютер повертався додому. Дорога пролягала через густий ліс. Раптом чоловік побачив дивовижне видовище: крізь пухнасте віття однієї з ялинок просвічувалися зорі! Той зимовий пейзаж настільки запам’ятався Мартіну, що він поставив ялинку в себе вдома й прикріпив до неї свічки. Яскраві вогні робили ялинку особливо прекрасною та загадковою, і нагадували чоловікові про зорі.

Наприклад, у В'єтнамі на Новий рік дарують один одному квітучі гілочки персика. На Кубі замість ялинки прикрашають пінію або пальму. У Нікарагуа будинок декорують кавовими деревами. У Судані – молодою порослю горіха. В Японії – ікебаною з троянди, бамбука, абрикоса, сливи і все-таки гілочок сосни.

А Ви вже встановили свою новорічну ялинку?

Фото ваших ялинок кидайте у коментар)



вівторок, 22 грудня 2020 р.

Марко Вовчок

 Сьогодні, 22 грудня, виповнюється 187 років від дня народження визначної української письменниці Марії Олександрівні Вілінської (літературний псевдонім – Марко Вовчок), яка дала новий подих українській літературі кінця 50-х – початку 60-х.

Вітчим Марії був картярем і п'яницею, часто ганявся за дитиною з сокирою та погрожував зарубати, тому її відправили до приватного харківського пансіону. Згодом матері довелося піти від нього, а своїх двох дітей вона віддала на виховання родичам. Марія, разом зі своїм братом, жила у приймах своєї тітки. У кутку будинку Марії поставили ліжко та перегородку.

Наприкінці 50-х років ХІХ століття Марія Вілінська була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.

Вілінська була надзвичайно вродливою жінкою. Чоловіки захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали Марію. Український письменник Тарас Григорович Шевченко теж піддався чарам та красі тендітної Марії. "Яке піднесено-прекрасне створіння ця жінка!" – говорив про неї Шевченко. Крім того, він неодноразово присвячував їй свої вірші.

Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. У родині письменниці повсякденною мовою була французька.

Версія виникнення псевдоніму М. Вілінської – прізвище її першого чоловіка Марковича. Згодом письменниця познайомилася з Пантелеймоном Кулішем, який вигадав "Марко Вовчок", поєднавши прізвище чоловіка Марії з її "вовкуватістю" у спілкуванні. Попри славетний псевдонім, який наразі знає майже кожен українець, сама письменниця люто ненавиділа це "прізвисько".

Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.

У Марії Маркович була репутація "фатальної жінки", через те, що два її коханих чоловіки померли просто в неї на руках, а третій закоханий вчинив самогубство.

Марко Вовчок випускала журнал, який мав допомагати інтелігентним жінкам, у якому піднімалося питання емансипації. У 1871 році вийшло 12 чисел видання, а в 1872 – 5. "Мене дуже тепер хвилює думка, скільки б могли зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони нічого не роблять", – писала Марія Вілінська.

Письменниця усиновила першого онука, щоб врятувати честь майбутньої невістки через те, що хлопчик народився до шлюбу.

Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.

Коли лікарі виявили у письменниці пухлину мозку, у її русій косі не було ані сліду сивини. Свої роки Марія доживала на Кавказі, де служив її чоловік. 10 серпня 1907 року пішла з життя, сидячи в саду під улюбленою грушею, де і була похована.





понеділок, 21 грудня 2020 р.

21 грудня – День народження кросворду!

 21 грудня – День народження кросворду!

Розгадування кросвордів приносить неабияку користь. По-перше, розвиває інтелектульно, по-друге, допомагає удосконалити навички обчислень, перевірити свої знання, розширити кругозір.

Та й, просто, це цікаве проведення дозвілля.

При розкопках давньоримського поселення Корінум в 1868 році в Англії була знайдена плита з зображеним на ній малюнком, дуже схожим на кросворд. Знахідка датувалася III-IV століттями. Щось подібне було виявлено і на колоні в знаменитих Помпеях при розкопках 1936 року. Це творіння відносилося до 79 року нашої ери і вражало тим, що кросворд міг читатися однаково зліва направо, справа наліво, зверху вниз і знизу вгору.

✏️Найбільший кросворд світу, який був опублікований, склав Роберт Трюко з Квебека (Канада). 82951 клітка і 25614 слів.

✏️Максимальну кількість кросвордів склав Андріан Белл. З січня 1930 до своєї кончини в 1980 році він надіслав у газету «Таймс» 4 520 кросвордів.

✏️Мінімальний час на рішення кросворду з газети «Таймс» – 3 хвилини 45 секунд – затратив в ході змагання, організованого радіопрограмою Бі-бі-сі «Сегодня», 43-річний англієць в грудні 1970 року.

✏️Найпродуктивнішим упорядником кросвордів на сьогоднішній день є Роджер Ф. Сквайерс. Він «виробляє» щотижня 35 публікованих завдань.

✏️У травні 1966 лондонська газета «Таймс» отримала лист від жінки з острова Фіджі, яка повідомила, що їй тільки що вдалося вирішити кросворд 673 у випуску газети від 4 квітня 1932. Таким чином, максимально витрачений час на розгадку кросворду становить 34 роки.

✏️На сьогодні перше місце серед укладачів кросвордів займає Роже Боукарт з бельгійського міста Брюгге. Своє 65-річчя він відзначив тим , що запропонував для книги рекордів Гіннесса найбільший у світі кросворд довжиною 31 метр і шириною 53 сантиметри, який містив 50 400 слів. На складання кросворду пішло чотири роки. Тільки питання до нього зайняли 2734 сторінки.

✏️Є і зовсім романтична історія появи першого в світі кросворду. На початку XX століття житель ПАР Віктор Орвілл, винний у автомобільній катастрофі, був засуджений до трьох років тюремного ув'язнення. У камері, де він сидів, підлога була вимощена кам'яними плитами, які представляли собою своєрідну сітку. Від нудьги він став заповнювати клітини літерами пересічних слів. Потім це було перенесено на папір, а до слів підібрані визначення. Товариші по нещастю схвалили новинку Віктора. Тоді Орвілл вирішив відправити свій винахід поштою до редакції великої газети Кейптауна. Він назвав гру «Туди-сюди по квадратах». Редактор не відразу оцінив її, але його друзям гра так сподобалася, що вони весь вечір тільки й займалися відгадуванням слів, після чого редактор змушений був опублікувати кросворд: саме таку назву отримала гра до моменту виходу її автора на свободу.

Кросворди стали друкувати інші газети і журнали, в результаті чого на рахунку Орвіла скупчилася пристойна сума гонорарів.



Людвіг Ван Бетховен

 16 грудня 1770 року народився Людвіг Ван Бетховен - німецький композитор і піаніст, представник " віденської класичної школи", найбільше явище в світовій музичній культурі, композитор ще за життя став легендою.

Рано виявивши свої музичні здібності, юний композитор був позбавлений звичайних радощів дитинства. Вже з 8 років Бетховен почав виступати в концертах. Та попри неабиякий музикальний талант, Людвіг мав і інші захоплення, зокрема, активно цікавився історією, літературою та філософією. Перед тим, як творити черговий безсмертний шедевр, Бетховен занурював голову в крижану воду. Швидше за все, це і стало основною причиною втрати слуху. Але звичка була настільки сильною, що композитор не зміг від неї відмовитися до кінця своїх днів. У 1822 році до Карла Черні, колишнього учня Бетховена, надійшов на навчання угорський хлопчик на прізвище Ліст. Почувши його на концерті, Бетховен був схвильований його грою і мовчки поцілував маленького піаніста. Пам’ять про цей поцілунок Ліст зберігав все життя. Саме цей угорський хлопчик, ставши, пізніше великим композитором, успадкував унікальну бетховенську манеру гри.

Бетховен завжди відрізнявся від тих людей, які його оточували. Дами та кавалери з вищого світу були охайно одягнені та доглянуті. Людвіг же ніколи не приділяв уваги зовнішньому вигляду. Також він відрізнявся своєю різкістю. У 1796 році Бетховен починає втрачати слух, йому ставлять невиліковний діагноз- запалення внутрішнього вуха. Через глухоту Бетховен рідко виходить з дому, втрачає звукове сприйняття. Він стає похмурий, замкнутий. Але глухота не стала на заваді твору музики. Бетховен користувався спеціальною паличкою, прикріпленою одним кінцем до передньої панелі фортепіано. Затискаючи інший кінець палички зубами, він "відчував" видається інструментом звук завдяки передається по паличці вібрації. Саме в ці роки композитор один за одним створює свої найвідоміші твори. Бетховен не міг множити цифри, це йому просто не вдавалося. Але дивна річ, він обожнював варити собі каву тільки з 64 зерен. Непохитний у відстоюванні своїх переконань, як музичних, так і політичних, ні перед ким не згибаючи спини, з високо піднятою головою, пройшов свій життєвий шлях. Німецький композитор, який зміг побороти численні сумніви, біль і відчай, є втіленням перемоги життя над смертю.

У 1889 році в будинку сім'ї Бетховена в Бонні було відкрито музей з великою колекцією предметів з життя композитора і тієї епохи.

https://www.youtube.com/watch?v=C5WTGOdOek0



вівторок, 15 грудня 2020 р.

Міжнародний день чаю

 Щорічно 15 грудня відзначається Міжнародний день чаю.

Після води, чай - найбільш споживаний напій на Землі.

Це напій, без якого неможливо уявити жодного дня. Після довгих і неодноразових обговорень рішення відзначати «Міжнародний день чаю» було прийнято на Всесвітньому громадському форумі, що проходив у 2004 р. в індійському місті Мумбай і у 2005 р. в Бразилії, Порт Алегре. Також в цей час оприлюднили Світову Декларацію Прав працівників чайної індустрії.

Цікаві факти:

☕️На Сході п'ють чай понад 5 тисяч років. А Захід - всього лише трохи більше 400 років.

☕️До 1800-х років кубики чаю використовувалися у Сибіру як гроші.

☕️Чайні пакетики з'явилися в США в 1904 році. Деякі туристи вважають це найгіршим винаходом в світі!

☕️Найбільше у світі чай п'є Ірландія, а Британія - тільки на другому місці.

☕️Чай - національний напій Ірану і Афганістану.

☕️Існує понад 1500 видів чаю.

☕️Найбільше чаю виробляє Китай, від нього майже не відстає Індія.

☕️Ще один винахід США - холодний чай, хоча є версія, що його придумав один британський продавець чаю на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі в 1904 році. Саме холодний чай найбільше п'ють у США - 85%.

☕️У Китаї чорний чай називається червоним.

☕️Найдорожче в світі чаювання пропонує готель «Рітц Карлтон» в Гонконзі. Чай на двох там коштує майже 9 тисяч доларів.

☕️Чорний чай складає близько 75% всього споживаного в світі.

☕️У Китаї під час чайної церемонії заведено дякувати господарям за гостинність постукуванням пальців по столу.

☕️Довгий час в Англію чай доставляли контрабандою і продавали у закритих кав'ярнях, куди допускали лише чоловіків.

☕️ «Lipton» - найпопулярніша в світі марка чаю.

☕️В США виробником чаю є Південна Кароліна - єдиний штат з чайною плантацією.

☕️Вважається, що дубильна кислота в чорному чаї може допомогти видалити бородавки.

☕️Легенда свідчить, що чай був винайдений в 2737 році до нашої ери, коли другий імператор Китаю Шень Нинг випадково впустив чайне листя в окріп.

☕️Більшу частину чаю у світі вирощують в гірських тропічних регіонах.

☕️В зеленому чаї міститься на 50% більше вітаміну C, ніж в чорному.

☕️Всі різновиди чаю діляться на такі категорії: чорний, зелений, червоний, жовтий. Колір є зовнішнім відображенням біохімічних якостей чайного листа.

☕️В Англії прийнято наливати в чашку спочатку молоко, а потім чай. Такий спосіб приготування називається чаєм по-англійськи.

☕️Щоденно у всьому світі випивається 3 мільярди чашок чаю.

☕️Гадати можна не тільки на каву. Знання про чайні таїнства називається тасеологія або тасеографія.

Ну що ж, друзі, час пити чай! Смачного!



неділя, 13 грудня 2020 р.

Микола Леонтович

13 грудня 1877 року народився Микола Леонтович. Його називають ювеліром української пісні, Бахом у хоровій музиці, а музичний твір українця «Щедрик» став світовим символом різдвяних свят.

Микола Леонтович – український композитор, хоровий диригент та громадський діяч. Він автор геніальних хорових мініатюр, а його композиторське аранжування народних пісень здобуло славу в усьому світі.

Народився в інтелігентній сім’ї, де з повагою ставилися до музики: батько та дід Миколи Леонтовича були священиками і володіли неабиякими музичними навиками. Батько добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Саме слухаючи гру батька, Микола сам став підбирати народні мелодії на музичних інструментах. Мати композитора дуже любила народні пісні та гарно співала.

Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури.

Найяскравіший твір Леонтовича, який приніс йому визнання – "Щедрик". Вперше ця композиція була висвітлена українській публіці у 1916 році у виконанні хору київського Університету. Це була вже четверта редакція "Щедрика" Леонтовича, що набула надзвичайної популярності. 5 жовтня 1921 року він був презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записує англійську версію слів до "Щедрика" — "Carol of the Bells". Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо відомою.



Міжнародний день гір

 11 грудня відзначається Міжнародний день гір.

Міжнародний день гір відзначається з 2003 року, він встановлений за рішенням Генеральної Асамблеї ООН, яка виступила з закликом до міжнародного співтовариства приділити більш серйозну увагу розвиткові гірських регіонів.

В Україні є дві гірські системи - Карпати та Кримські гори. Україна настільки різноманітна, що не втомлюється дивувати і захоплювати. В різних її куточках велика кількість цікавих місць – наша гордість, місця, в які завжди хочеться повертатися. Знову і знову! Вирушаючи в гори відпочивати не забувайте, що чистота планети насамперед. Не чекайте поки настане Міжнародний день гір, ставтеся до них з повагою в будь-який день. Крім того, гори - невід’ємна частина культурного надбання, популярне місце відпочинку та туризму. Відпочивайте в чистій місцевості і з чистим серцем!

Пропонуємо вікторину цікавих фактів про них.

https://docs.google.com/.../121xA2TKd2FKH3nkYBaQQ.../edit.. 




четвер, 10 грудня 2020 р.

,,Так близько така далека Африка"!

 Мистецький клуб ,,Аrt - Fest" запрошує!

,,Так близько така далека Африка"!

В рамках власного проекту «Міжкультурна взаємодія та діалог як фактор формування толерантності і гармонізації міжнаціональних стосунків» та до Року африканського народу в Україні пропонуємо вашій увазі культуру та мистецтво Африки, які були презентовані в нашій бібліотеці під час спільних з ГО ,,Африканська Рада в Україні" заходах. У виставкових залах проходили виставки живопису, фотографій видів Африки, масок, одягу, прикрас, музичних інструментів, предметів побуту та декоративних прикрас з бісеру. Особливо слід відмітити майстер – класи по танцям, грі на барабанах, розпису хною, які відвідували з великим задоволенням, а смак та запах справжньої ефіопської кави запам’ятається надовго, у приготуванні якої є багато секретів і з якими ділилися з нами на церемонії приготування.

Бажаємо приємного перегляду, яскравих емоцій та подорожуйте разом з нами.

Далі буде....


https://studio.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw


вівторок, 8 грудня 2020 р.

День української хустки

 До флешмобу долучились і ми!

День української хустки почали відзначати у 2019 році, щоб об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. А з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

Цього дня зазвичай проводять флешмоб “Зроби фото з хусткою”, під час якого жінки можуть одягти хустку, сфотографуватися й опублікувати фото у соцмережах. Відзначення Дня української хустки ініціювали вінницькі активісти.

Раніше дівчата та жінки носили хустку протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.

Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція, до речі, збереглася в Україні й донині. 






четвер, 3 грудня 2020 р.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Вперше відзначили цей день1 грудня 1988 року після міжнародної зустрічі міністрів охорони здоров"я, де пронулав заклик до обміну інформацією з питання ВІЧ/СНІДу. Симоволом боротьби зі СНІДом є червона стрічка. Ця стрічечка як символ розуміння СНІДу була висунута художником Франком Муром навесні 1991 року та одержала жваву підтримку лише в червні 200 року, коли була визначена як символ людського співчуття, підтримки та надії на майбутнє без СНІДу.



четвер, 26 листопада 2020 р.

Скорботна річниця національної трагедії України.

 В історії українського народу багато кривавих та складних подій, але є такі, що не можна збагнути ані розумом, ані серцем. Голодомор - не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам"ять українців. 

Маємо згадати трагічне минуле, унеможливити духовну і соціальну руїну українського народу, повернути історичну справедливість - всенародно вшанувати та увінчити пам"ять убієнних голодомором селян - запаливши свічку пам"яті в останній четвер листопада. 

За приблизними підрахунками тоді від голоду померло майже чотири мільйони людей і 6 мільйонів діточок, які тоді не народилися....

Запаливши свічку пам"яті пригадайте про Голодомор, про померлих і ніколи не викидайте шматочок хліба, можливо саме такий шматочок хліба міг тоді врятувати комусь життя.



вівторок, 24 листопада 2020 р.

2020 - Рік математики в Україні!

Запрошуємо вас до знайомства з Її величністю - Математикою, яка розповість, що математика це дуже цікаво, не складно і корисно!

https://studio.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw



Анрі́ Марі́ Раймо́н де Тулу́з-Лотре́к

 24 листопада 1864 року в південно-французькому місті Альбі народився Анрі́ Марі́ Раймо́н де Тулу́з-Лотре́к - французький живописець, постімпресіоніст.

Походив із давнього аристократичного роду. У 14 років зламав обидві ноги і назавжди залишився калікою (через генетичне захворювання — батько й мати доводилися один одному двоюрідним братом і сестрою — ноги перестали рости), тому він вирішив присвятити себе живопису. Надихався мистецтвом імпресіоністів і японськими гравюрами.

Батьки Анрі, граф Альфонс Шарль де Тулуз-Лотрек-Монфа та графиня Адель Тап'є де Селейран, розлучилися після смерті молодшого сина Рішара в 1868 році. Після розлучення батьків Анрі жив в маєтку Шато-дю-Боск і в маєтку Селейранів недалеко від Нарбонна, де навчався верховій їзді, латині і грецькій мові. У 1882 приїхав до Парижа, а в 1884 облаштувався на Монмартрі, де прожив до кінця своїх днів.

Основна тема творчості Тулуз-Лотрека — розваги і побут паризької богеми і «дна», які він відтворює без моралізування, але з властивою йому хворобливою гостротою спостереження, часто з їдкою іронією, майстерно передаючи гротескову динаміку ніби випадково вихоплених з потоку життя мізансцен, характерність поз і жестів. Одним із перших усерйоз зайнявся малюванням афіш. У своїх роботах часто малював повій і життя монмартрських кабаре. Важливе місце в його картинах посідають танцівниця Ла Гулю («Ненажера») — виконавиця кадрилі, Жанна Авріль, клоунеса Ша-Ю-Као, співачка Іветта Гільбер.

Суто індивідуальній манері Анрі де Тулуз-Лотрека властиві узагальнений, гнучкий і ламкий малюнок, довгі вібруючі мазки, холодна гамма, відтінена крупними, яскравими барвистими плямами. Прекрасна майстерність особливо яскраво виявилася в літографованих театральних афішах Тулуз-Лотрека з їхнім графічно-гострим лаконізмом, декоративною показовістю кольору, химерно-гнучким малюнком. Залишив після себе безліч чудових полотен. Помер у родовому замку на руках матері, не доживши до 37 років.

Тулуз-Лотрек хворів на рідкісну спадкову хворобу пікнодизостоз, що незворотне вплинуло на розвиток його скелета, зробивши його кістки дуже ламкими. У 1878—1879 Тулуз-Лотрек переніс переломи обох стегон, наслідком чого стала неможливість вирости вище 152 см — його тулуб був нормального розміру, проте ноги були дуже короткими. Окрім того, Тулуз-Лотрек страждав на сигматизм і внаслідок цього не міг правильно вимовляти шиплячі та свистячі звуки. Надалі страждав на алкоголізм та захворів на сифіліс.

У 1922 році в Альбі відкрито музей Тулуз-Лотрека. На його честь названо астероїд 11506 Тулуз-Лотрек.







Марія Башкирцева

 Марія Башкирцева народилася в українському селі Гавронці нині Диканського району Полтавської області України. Її батько, Костянтин Башкирцев, — син Павла Григоровича Башкирцева, учасника війни 1812 року, генерала, був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії. Мати, Марія Бабаніна, харків'янка, донька полковника — аристократа, який був бібліофілом, англоманом і поціновувачем мистецтв.

Дитинство Марії пройшло в селі Черняківка, нині Чутівського району, Полтавської області, названому на честь полковника Черняка, який був власником села. Щороку в Черняківці проводиться обласне мистецьке свято «Маріїна долина» на честь Марії Костянтинівни. У приміщенні школи відкрито музей. 1870 року родина виїхала за кордон.

Марія навчалася живопису в паризькій Академії Жуліана. Її талант одразу помітили. Були численні медалі та призи на виставках, у захваті від її робіт були французькі газети та журнали. Її творчість високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя. Українка за походженням, вона стала визначною постаттю найперше французького мистецтва.

Майстер жанрового живопису. Відомі картини: «За книгою», «Молода жінка з букетом бузку», «У студії Жульєна», «Мітинг», серії автопортретів. Світ картин Башкирцевої — це світ паризького передмістя, світ служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів. Після смерті художниці деякі її праці закупили музеї, як от Люксембурський, деякі роботи залишились у Луврі. Сьогодні оригінальні картини Башкирцевої є рідкістю, з огляду на те, що більша їх частина загинула під час Другої світової війни.

1879 на конкурсі творчих робіт удостоєна золотої медалі.

Через тогочасний політичний режим Башкирцева так і не змогла повернутись в Україну, хоч завжди цього прагнула.

Хворіла на туберкульоз, померла у віці 25 років. Похована в Парижі.

Авторка відомого європейському читачеві «Щоденника»(1873—1884).

Більше інформації ви зможете дізнатися завітавши на нашу виставку, на якій представлені найцікавіші видання нашої бібліотеки.



Мистецький клуб ,,Аrt - Fest"

 Друзі!

Запрошуємо до нашого новоствореного мистецького клубу ,,Аrt - Fest" в якому ми будемо висвітлювати найцікавіші події культурного життя, знайомити з цікавими людьми та поринати у такий безодній світ мистецтва!

До дня народження Марії Башкірцевої! (23.11.1858р.)

Талант, якому назавжди 26 років!

Марія Башкірцева з Полтавщини мала недовге життя через туберкульоз, але завдяки власному таланту змусила говорити про себе усю Європу. Виданий після смерті художниці «Щоденник», над яким вона працювала понад 10 років, став сенсацією, через що його переклали усіма європейськими мовами.

У 1887 році було видано її сенсаційний «Щоденник», який Марія Башкірцева писала з 13 років французькою мовою. Він став другим в історії Франції щоденником, який видала жінка. Наприкінці життя вона написала:

«Якщо я не помру молодою, я сподіваюся жити як великий художник, але якщо я помру молодою, я маю намір мати свій щоденник, який не може бути нецікавим, опублікованим».

На сторінках цього видання розкрито глибину роздумів людини, яка не хоче втратити жодної хвилини життя. Прочитавши думки Марії Башкірцевої, багато критиків дивувалися, що він належить молодій дівчині, адже теми, розкриті у ньому, були більш ніж серйозними.

https://www.youtube.com/watch?v=Y51WsolXi8c



понеділок, 23 листопада 2020 р.

День Гідності та Свободи!

 21 листопада - День Гідності та Свободи! В цей день ми віддаємо шану мужньості й патріотизму людей, котрі постали на захист прав і свобод, інтересів та вибору українських громадян. Ми всі пам"ятаємо, що саме єднання і свобода робить нас гідними нащадками наших предків та згуртовує в єдину і непереможну державу. 

До Вашої уваги книжкова виставка на сторінках яких спогади, роздуми, вірші та пісні присвячені подіям на Майдані.



 Цікавий факт про іграшку - мрію дітей всіх часів!

19 листопада 1891 — у Геппінзені (Німеччина) була продана перша іграшкова залізниця.

Іграшковий поїзд (іграшкова залізниця) являє собою зменшену імітацію реального залізничного поїзда. Зазвичай являє собою локомотив з декількома вагонами, які можуть котиться по рейках (хоча це і не обов'язкова умова даної іграшки). Локомотив може бути як з приводом (на батарейках, з механічним заводом), так і без. У побуті іграшкові поїзди часто іменуються паровозик.

Перші іграшкові поїзди також були і першими залізничними моделями. Їх почали будувати в Англії ще на початку 1830-х, коли тільки почалося будівництво перших реальних залізниць. Іграшкові потяги часто мали діючу парову машину, тобто наводилися за рахунок спалювання палива. Найчастіше ці моделі створювалися для реклами тільки зародився залізничного транспорту. Точний рік народження іграшкових паровозиків встановити досить важко, проте часто вказують 1829 році, коли онукам поета Йоганна Вольфганга фон Гете була подарована іграшкова копія знаменитої стефенсоновской «Ракети».

Аналогічна іграшка була пізніше подарована і іспанському королю. Паровозики стали швидко завойовувати популярність, тому незабаром з'явилися і моделі з жерсті, або відлиті з металу. Перший макет іграшкової залізниці був створений в 1859 році в парку Сен-Клу (Юзе, Франція) і призначався для принца Наполеона Ежена Луї Жан Жозефа Бонапарта.

Тепер залізниця - це не просто комплект залізних рейок з поїздом. Сьогодні використовуються різні матеріали виготовлення, поїзди мають кілька видів управління і безліч можливостей, здатні працювати від різних джерел живлення і багато іншого.







Андрій Кокотюха

 17 листопада святкує свій день народження сучасний український письменник-белетрист – Андрій Кокотюха, якого називають засновником українського готичного детективу. Багаторазовий переможець конкурсу Коронація слова, Вибір видавців Гранд Коронації-2010. Золотий письменник України. Кокотюха відомий своєю надзвичайною продуктивністю - станом на 2020 рік він написав вже понад 60 художніх та публіцистичних книг. Книжки А. Кокотюхи виходили і далі виходять практично в усіх провідних українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу: «Фоліо», «Нора-Друк», «Клуб Сімейного Дозвілля», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Богдан», «Віват». Він постійно співпрацює з найпопулярнішими українськими газетами, журналами і телеканалами.

Запрошуємо до нашої бібліотеки за книгами Андрія Кокотюхи, які задовільнять смаки найвибагливішого читача!




Цікаві факти та забобони студентів у світі!

 Важливо розуміти, що сучасний День студента – свято молодості та радості. Студенти святкують у великих компаніях, танцюють, слухають музику, пригощаються та знайомляться між собою. Цікаво, що студентські дні у світі відзначають не лише у листопаді, а у різні місяці протягом року.

США. День студента у Гарвардському університеті.

У Гарвардському університеті кожного лютого проводиться карнавальний День студента. Влаштовується театралізоване свято "Hasty Pudding", що отримало назву на честь страви, котру готували до зборів студентського клубу аж з 1795 року. Цікаво, що у виставі беруть участь тільки чоловіки, котрі грають і чоловічі, і жіночі ролі. Ця традиція почалася відтоді, коли Гарвард був університетом лише для хлопців. Цікаво, що у "гарвардців" існує традиція, котра нібито допомагає успішно скласти сесію. Отож, потрібно взяти участь в опівнічному масовому "голому марафоні" Primal Scream. Він влаштовується біля пам`ятника Джону Гарварду – повністю роздягнені студенти мають пробігти одне коло по Гарвард-ярду під музичний супровід університетського оркестру.

Португалія.

У містах Порту і Коїмбрі велике студентське свято Кейма влаштовується у травні. Інакше воно називається "Спалення стрічок". Студенти розпочинають свято біля пам`ятника одному з португальських королів рівно опівночі – співають серенаду. Студенти цього дня обов'язково надягають форму свого університету, а в місті Коїмбра випускники спалюють в котлі стрічки кольору свого факультету. Пізніше, уже вдень, у міському парку грають музичні колективи. Завершується свято масовою ходою вулицями студентів усіх вишів міста. Вони тримають в руках палички з пов`язаними на них стрічками, а поруч їде невелика колоритно прикрашена вантажівка з випускниками, що розміщуються у кузові.

Фінляндія.

Тут студенти відзначають своє свято під назвою Ваппу 1 травня. Цього дня ліцеїстам-випускникам вручаються символи переходу на новий рівень навчання — студентські кашкети. Традиційно напередодні – 30 квітня – студентів вітає президент країни. 1 травня у Хельсінкі влаштовуються студентські гуляння, під час яких студенти кладуть на намилену голову статуї Хавіс Аманди студентський кашкет довжиною 85 см, зшитий спеціально для цього. Також молоді люди співають середньовічний студентський гімн "Гаудеамус", що у перекладі з латинської означає "Веселімось!".

Німеччина.

Єдиного для всіх Дня студента у Німеччині зараз немає. Зате у кожному виші відзначається День університету – студентське свято, котре проводиться у день заснування навчального закладу. Цього дня студенти не навчаються, натомість влаштовують дні відкритих дверей, концерти та спортивні змагання та разом з викладачами ходять на пікніки.

Польща.

Свято студента у Польщі – це цілий тиждень під назвою Ювеналія у середині травня. Конкретної дати святкування немає – студенти гуляють протягом тижня перед літньою сесією. При цьому вони поводяться достатньо невимушено: костюмовані вечірки, алкоголь, танці, співи, купання у фонтанах, лазіння по деревах.

Данія.

На День студента збираються сім'єю.

Греція.

17 листопада є річницею кривавих студентських протестів 1973 року. Тому в цей день вшановують їх пам'ять, приносячи квіти на могили і влаштовуючи мітинги і демонстрації.

Україна.

Цікаво, що в Україні відзначається два Дні студента. Перший – традиційний у всьому світі Міжнародний (17 листопада), а другий – 25 січня, на Тетянин день. Великомученицю Тетяну (Татіану) вважають покровителькою студентства, тому це свято є символічним. Фактично виходить, що перше свято відзначається напередодні сесії, а друге припадає на її завершення. Як і всюди у світі, сучасні українські студенти цього дня влаштовують клубні вечірки в університетах, квартирники у гуртожитках та дискотеки. Також на День студента часто проводяться конференції та інші освітні заходи, що розвивають студентське самоврядування.

А ще в українців є кілька кумедних студентських забобон і заборон. Так, на обидва Дні студента суворо забороняється читати конспекти, бо нібито іспит пройде надзвичайно складно, і його навіть можна не скласти. Ну і звісно, куди ж без традиційної "халяви". Опівночі на День студента треба висунути у вікно руку з заліковкою та голосно прокричати тричі: "Халяво, прийди!" або "Шаро, прийди!". Найкумедніше те, що ідеальною відповіддю з темряви ночі має бути "Зараз прийду. Став чайник".

А як святкували ви День студента? І які були забобони?



Міжнародний день студента

 17 листопада світ відзначає Міжнародний день студента. Незважаючи на розваги та веселощі, якими щорічно супроводжується це свято, історія його виникнення не є радісною.

Стояв жовтень 1939 року. Європа була охоплена Другою світовою війною. А Чехословаччина, окупована німецькими військами, готувалася 28 жовтня відзначити 21-шу річницю створення Чехословацької республіки. У Празі студенти навчальних закладів та їхні викладачі вийшли на мирну демонстрацію на знак святкування становлення держави. Однак німецьке командування прийняло рішення розігнати масові збори. У процесі сутичок був розстріляний студент медичного факультету Ян Оплєтал, якому, власне, судилося стати символом боротьби студентства за свободу.

Яна ховали 15 листопада, і ніхто не очікував, що похорони будуть настільки велелюдними. Знову зібралися сотні людей, переважно студентів, і похоронна хода переросла в акцію протесту. Тоді десятки демонстрантів були арештовані, за два дні почалися погроми студентів, а усі чеські виші були закриті до кінця війни. Зрання 17 листопада німецькі військові увірвалися до гуртожитків і арештували студентів – всього понад 1200 осіб, котрі були поміщені у концтабір Заксенхаузен. Дев'ятьох студентів стратили у в'язницях Праги.

Саме у зв'язку з цими подіями та на знак вшанування пам’яті загиблих студентів 17 листопада 1939 року на Всесвітньому конгресі студентів було проголошено Міжнародний день студентів.



понеділок, 16 листопада 2020 р.

Міжнародний день толерантності

 16 листопада - Міжнародний день толерантності.

Толерантність – це повага права іншого бути таким, яким він є. Ознака високого духовного розвитку суспільства та людини.

https://studio.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw





пʼятниця, 13 листопада 2020 р.

 Кіноклуб ,,Kartonni vikna" запрошує!

До Всесвітнього дня доброти - повчальний мультик про добро.

Доброта – це чуйність, душевне ставлення до людей, прагнення робити добро. Вона пов’язана з іншими позитивними якостями: людяністю і шляхетністю, ввічливістю і вихованістю, турботою та співчуттям, доброзичливістю і уважністю, чуйністю і терпінням.

Доброта – це не просто вміння ділитися і підтримувати. Вона вимагає мужності, адже іноді це необхідно робити всупереч своїм бажанням.

І лише власним прикладом ми зможемо привити добро у дітей і переконатись, що робити добро - дуже приємно!https://www.youtube.com/watch?v=yXEbKdpyaUk


Всесвітній день Доброти!

 13 листопада – Всесвітній день Доброти!

Уже доброю традицією для багатьох країн стало щорічне святкування 13 листопада Всесвітнього дня,  датою для якого був вибраний день відкриття в 1998 році в Токіо 1-ї конференції Всесвітнього руху доброти. В даному заході брали участь представники Австралії, Канади, Японії, Таїланду, Сінгапуру, Великобританії і США (пізніше до Руху приєдналися й інші країни). 

Не секрет, що в сучасному високотехнологічному і швидкісному світі все частіше людські почуття та моральні якості відходять на другий план, і зокрема – доброти серед нас стало набагато менше – цей факт, на жаль, очевидний. Тому сьогоднішнє свято – ще один привід згадати про такій якості і категорії людських відносин як Доброта і об’єднати існуючі в різних країнах руху за доброту, щоб допомогти людям усвідомити, що робити добро – це зовсім нескладно, а результат у добрих справ і вчинків колосальний.

Ще раз скажемо, що творити добрі справи – неймовірно просто, добро не вимірюється грошима, часом – не вимагає багато часу і сил, головне – почати. Навіть просто добра усмішка незнайомій людині – вже здатна творити чудеса, в тому числі й для самої людини, хто це Добро робить. Адже крім того, що добрі справи підвищують всім настрій, вони ще й як не можна краще впливають на самопочуття, підвищують життєвий тонус.

Згідно з дослідженням психологів і лікарів з різних країн, люди, які щодня роблять добрі справи, краще почуваються і фізично, відчувають своє життя більш гармонійним, володіють кращим імунітетом, а значить – вони менше хворіють і довше живуть.

І все це навіть підтверджена практичними дослідженнями – коли людина робить щось хороше іншим людям, у неї підвищується рівень лімфоцитів і розширюються судини, це веде до правильної роботи серця; мозок виробляє велику кількість ендорфінів (відомих як «гормони задоволення»), які мають заспокійливий ефект, нейтралізують дію стресу, полегшують депресію. Нарешті, чуйність супроводжується душевним підйомом, що межує з ейфорією, що пояснюється виробленням гормону серотоніну, який регулює настрій.

І як закликають організатори свята, важливо бути добрим не тільки в цей День, але і щодня, причому добрим безмежно і безкорисливо. Адже, якщо чекати подяку (в будь-якому її прояві) за свою доброту, то це вже не справжня Доброта.



четвер, 12 листопада 2020 р.

Микола Сингаївський

 12 листопада 1936 року, в родині хліборобів, на Поліссі у невеличкому селі Шатрище Коростенського району, що на Житомирщині народився Микола Сингаївський - український поет, автор пісні «Чорнобривці».

Друкуватись почав ще навчаючись у школі. Вихід на люди дали районна газета «Радянське Полісся» та обласна «Радянська Житомирщина». Школярем восьмого класу Микола зі сцени вітав депутата Максима Рильського, який приїздив до Житомира на зустріч із виборцями. Пізніше в газеті з'явилась добірка віршів хлопця із напутнім словом сивочолого майстра.

У 1958 році побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок М. Сингаївського — поетичних і прозових. Половина з них — для дітей.

У 1968 році поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» Сингаївський удостоєний звання лауреата Республіканської комсомольської премії імені М. Островського. Багато мелодій, написаних на вірші поета, стали «співучими» серед людей: «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього жанру. Микола Сингаївський багато подорожував. Об’їхав весь колишній Радянський Союз — від смерекових Карпат до сяючих і туманних Курильських островів, під палючої Кушки до засніженого Мурманська.

Помер 22 лютого 2013 року.

https://www.youtube.com/watch?v=UuZu18hpp_4




середа, 11 листопада 2020 р.

Всесвітній день орігамі

 11 листопада відзначається Всесвітній день орігамі. Цей день засновано Японською Асоціацією орігамі в 1980 році. Він пов’язаний з важливою історичною датою – днем закінчення Першої Світової війни, яка офіційно закінчилася в 11 години 11 листопада 1918 року. Це був перший день миру після війни, що тривала 4 роки і 3 місяці. Символом цього дня став японський паперовий журавлик.

Крім того, чотири «одиниці», що складають цю дату, символізують чотири сторони квадрата, з яких складаються традиційні фігурки. До речі, цифра 11 в Японії та в нумерології вважається щасливою.

У ці свята діти і дорослі випускають білих журавликів у небо, оскільки саме цих птахів вважають символом миру.

Отже, що таке орігамі?

Вид декоративно-прикладного мистецтва складання фігурок із паперу.

Що означає слово “орігамі”?

Термін “Орігамі” поєднує в собі два японські слова, які перекладаються як – ламання паперу.

Хто вигадав інструкцію для орігамі?

Щоб інструкції з орігамі були зрозумілими, японець Йосізава Акіра та американець Семюель Рендлетт в середині XX століття вигадали, як саме малювати ці схеми, щоб вони були зрозумілими.

Який папір використовують майстри для створення фігурок?

Васі – це особливий папір виготовлений уручну. Проте для повсякденних занять з орігамі згодиться і звичайний квадратний аркуш паперу.

Що таке Цуру?

Найвідомішою фігуркою орігамі є Журавель (Цуру). В Японії прийнято вважати, що цей птах приносить щастя. Одним з найцінніших подарунків є Сенбадзуру – тисяча різнокольорових журавликів, нанизані на ниточки. Які можна подарувати на весіллі молодятам – для щасливого подружнього життя, або товаришу, який захворів з побажанням швидкого одужання.

Як відзначають свято?

Щорічно прихильники цього мистецтва збираються разом для обміну досвідом, ідеями та креативом: вони презентують один одному власні вироби, діляться новими досягненнями у сфері орігамі. Крім того, нерідко організовуються вуличні соціально-культурні заходи, щоб світ побачив витвори та їх авторів, познайомився з історією орігамі та поринув у світ мистецтва з головою. Професіонали влаштовують майстер-класи для всіх бажаючих, тож, якщо ви давно хочете навчитися японському мистецтву, маєте можливість повторювати за майстрами.

День орігамі – прекрасний шанс почати виробляти паперові фігурки та подарувати їх рідним та друзям. Або ж провести час разом з близькими людьми, здобувши нове цікаве хобі. Спільне заняття будь-яким різновидом мистецтва зближує людей та дарує теплі спогади.





понеділок, 9 листопада 2020 р.

,,Рідна мова - національна ознака культури" - до Дня української писемності та мови.

 Якщо ви не знаєте про найбільш поширену літеру в українському алфавіті, не знаєте, які казкові герої є тільки в українських казках та цікавить на скільки мов було перекладено ,,Заповіт" Т. Шевченка, то наша вікторина - вам допоможе!

,,Рідна мова - національна ознака культури" -  до Дня української писемності та мови. 

https://docs.google.com/forms/d/1mqgA-cs3WoDJ071em27fTG_cyIi4v7p_BAsJCnwbWJo/edit?fbclid=IwAR3NUoFscFYiA-NZnDeTFAiCcg6C0r2pZV_jp7aJefbFemA7J82EVE5MMQw



вівторок, 3 листопада 2020 р.

Ірен Роздобудько

 3 листопада святкує свій день народження одна з найуспішніших українських письменниць Ірен Роздобудько, книги якої не сходять з полиць книжкових магазинів роками, а за її сценаріями знято вже 12 фільмів, зізнається, що колись зовсім не володіла українською мовою. Ірен народилася у 1962 році у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського Національного Університету. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1988 року живе в Києві. Переможниця літературних конкурсів «Коронація слова» 2000, 2001 і 2005 років.

Цікаві факти про Ірен Роздобудько:

📚 Перш ніж стати письменницею, Ірен працювала шпрехшталмейстером у цирку – оголошувала вихід акторів на арену, офіціанткою, кухарем, відеоінженером у кіносалоні, Снігуронькою у комерційній фірмі, журналісткою жіночих журналів “Караван історій”, “Наталі”.

📚Улюблений одяг — джинси й куртка.

📚 Тричі була одружена. Виховує доньку Яну.

📚 Письменниця вишиває бісером картини та ілюструє книги. 📚 Ірен Роздобудько вміло грає на гітарі.

📚 Має відзнаку “Золотий письменник України” 2012 року.

В нашій бібліотеці є великий вибір книг знаної письменниці, тож, приходьте-обирайте-читайте!



неділя, 1 листопада 2020 р.

Майстер – клас ,,Символ осені - гарбуз"

Майстер – клас ,,Символ осені'' від народного майстра Національної спілки майстрів народного мистецтва України, керівника підліткового клубу ,,Ровесник'', переможця Міжнародного проекту-конкурсу ,,Тарас Шевченко єднає народи'' в номінації ,,Мій Шевченко в художньо-прикладному втіленні'' – Юлії Петруньок.

Робити їх легко і швидко. Пропонуємо і вам спробувати.

____________________________________________________________________

Гарбуз вже кілька років не виходить із тренду, і вже мало не став символом осені. Але крім запашного аромату у каві та пиріжках, цей соковитий плід є надзвичайно корисним і може виводити з організму шкідливі речовини. Крім того, виявляється, його насіння є особливо корисне.

Насправді гарбуз або кабак— це величезна ягода, вага якої може сягати кількох сотень кілограмів.

Батьківщина гарбуза — Мексика, там його вживали ще 8000 років тому. З відкриттям Америки, смачний плід набув популярності й у Європі. Поласувати свіжим врожаєм з місцевих полів можна з серпня по листопад. Зберігається гарбуз протягом декількох тижнів, якщо робити це належним чином.

Виявляється, що існує близько 800 видів гарбуза, проте тільки 200 з них — їстівні. Вражає різноманіття кольорів: білий, жовтий, зелений, чорний. Гарбузи можуть бути однотонними, плямистими або смугастими. Вони також мають різну форму: круглі або овальні, грушо- або цибулеподібні, з гладкою шкіркою або з пухирцями.

Проте найпопулярніше застосування гарбузів не зовсім зв’язане з їх поїданням. Світильник Джека, який виробляють на Хелловін, прийшов до нас з Ірландії та тепер вже тісно пов’язаний з осіннім сезоном.

За традицією з гарбуза виймають м’якість, вирізають на ньому більш-менш страшне обличчя, а всередину ставляють свічку, щоб утворити ліхтар. Якщо промити внутрішню частину Джека оцтом, а ззовні розпорошити лак для волосся — можна уникнути цвілі та зберегти своє творіння довше.

В гарбузів навіть є своя столиця — у Мортоні, штат Ілліоніс. Розташований там завод віробляє понад 90% консервованих гарбузів, споживаних у США. Також там з 1966 року проходить щорічний фестиваль, присвячений гарбузам.

Схоже свято відбувається з вересня по листопад в маленькому німецькому містечку Людвігсбург. Місцева виставка вражає не тільки великим різноманіттям сортів, але й скульптурами, створеними з гарбузів.

Популярний нині кавовий напій Pumpkin Spice Latte мав на меті відтворити лише спеції гарбузового пирога, а не смак самого гарбуза. Мережа кав’ярень Starbucks стала виготовляти цей напій з 2003 року, а з 2015 у рецепт додали справжнє гарбузове пюре.

https://studio.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw/videos/upload?filter=%5B%5D&sort=%7B"columnType"%3A"date"%2C"sortOrder"%3A"DESCENDING"%7D



середа, 28 жовтня 2020 р.

Кіноматографічне знайомство до Міжнародного дня анімації - 28 жовтня!

 Кіноклуб ,,Kartonni vikna" запрошує!

Кіноматографічне знайомство до Міжнародного дня анімації - 28 жовтня!

Світлана Кульчицька - художник-мультиплікатор, бакалавр теології, режисер кіно і телебачення. Працювала як режисер відео та анімаційних сюжетів, фільмів, мульфільмів, кліпів, заставок, реклами. Фотограф. В її творчому доробку є такі мульфільми: ,,Трипільські орнаменти'', ,,Не злись'', ,,Хто чемпіон'', ,,Створення світу''. Документальні фільми ,,Несподіваний подарунок'', ,,Подія, якої могло і не бути'', ,,Наш інтернат'', ,,Діти інтернату'', ,,Ким ти будеш?'', ,,Майстер'' та багато інших. Серед художніх фільмів слід відмітити ,,Краще фото року'', ,,Із-за кохання'', ,,Результат поиска'' та ,,Виклик''.

___________________________________________________________________

Це свято з'явилося з ініціативи Міжнародної асоціації анімаційного кіно. У 2002 році французьке відділення цієї асоціації запропонувало заснувати свято на честь столітнього ювілею анімаційної технології. Анімація вперше була представлена глядачеві 28 жовтня 1892 року. Саме у цей день у 1892 році художник та винахідник з Франції Еміль Рено продемонстрував поважній паризькій публіці, котра зібралася у залі «Кабінету фантастики» музею Гревен, «светящиеся пантомимы» — рухомі зображення, відтворені на екрані (простіше кажучи — мультфільми).

З тих давніх пір анімація зазнала безліч революційних змін, а майбутнє обіцяє ще і ще.

До 110-ти річчя цієї, колись новаційної демонстрації, в 2002-му році, паризьке відділення «Міжнародної Асоціації анімаційного кіно», на знак вдячності та поваги до цього аніматора-першопроходця запропонувало заснувати нове міжнародне щорічне свято - «Міжнародний день анімації», в який аніматорами практично переважної більшості країн проводяться символічні прем’єрні покази самих різноманітних анімаційних фільмів з розряду «The best». Вдячна публіка цілий рік з нетерпінням очікує цієї дивовижної події.

Значення та внесок анімаційного кіно в розвиток і життя нашого суспільства не можна недооцінювати, адже анімація надає яскраву можливість виражати практично неосяжну, чуттєву й емоційну сутність як внутрішнього, так і оточуючого нас світу, робить істотний інформаційний вплив.

https://www.youtube.com/watch?v=5UE_YbtTHIM...

Нікколо Паганіні

 27 жовтня 1782 року в Генуї народився Нікколо Паганіні — італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист. Одна з найяскравіших особистостей музичної історії XVIII-XIX століть.

Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї. В 1797 році, після короткого періоду занять у місті Парма з А. Роллою, зробив своє перше концертне турне Ломбардією. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність на теренах усієї Італії. Від 1828 до 1834 років він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи.

Творчий шлях Паганіні був раптово перерваний у 1838 році — причинами тому було підірване здоров'я музиканта, яке надзвичайно погіршилося, й ряд публічних скандалів, що виникли навколо його фігури. Два останні роки життя Паганіні були надзвичайно важкими. Він мав хворі суглоби, шлунок, горло. Надзвичайно важкими були сухоти, що зруйнували голосові зв'язки і у Паганіні зовсім зник голос. Він міг вести діалог лише з допомогою сина, що перекладав батьківській шепіт.

Помер маестро в Ніцці 27 травня 1840 року. Неприємності не оминали віртуоза як при житті, так і після смерті. Він і сам напустив багато туману навколо своєї особи, що спричинило появу чуток про зв'язок із чортом і нечистою силою. Після смерті Паганіні єпископ міста Ніцца, де лікувався музикант, заборонив правити заупокійну месу. Труп забальзамували і кілька разів перевозили в різні схованки. Лише наприкінці ХІХ століття папа римський скасував суворе рішення єпископа Ніцци і тіло було поховане в місті Парма.

Віртуоз добре знався на музичних інструментах. Він мав колекцію скрипок стародавніх майстрів Італії, серед яких були витвори Аматі, Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці. Окремо виділяв Паганіні скрипку роботи Гварнері, яку по заповіту отримало рідне місто музиканта — Генуя. Уславлений інструмент хтось влучно назвав «Удова Паганіні». По заповіту музиканта «Удова Паганіні» передана у власність міста Генуя.







 26 жовтня 1726 року у Лондоні вийшов друком перший том сатиричного роману ірландського письменника Джонатана Свіфта «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів».

______________________________________________________________________

Джонатан Свіфт народився в 1667 році в Дубліні в протестантській сім'ї дрібного суддівського чиновника. Після закінчення школи він поступив у Трініті-коледж місцевого університету, який закінчив у 1686 році зі ступенем бакалавра.

У 1724 році Джонатан Свіфт почав роботу над «Мандрами Гулівера», перший том якого вийшов 26 жовтня 1726 року в Лондоні. Цього ж року вийшов другий том, а наступного — ще два. Написана як сатира на правлячу партію вігів, за наказом Свіфта рукопис кілька разів переписувався, щоб неможливо було встановити авторство, а видавець Бенджамін Мот, побоюючись кримінального переслідування, самовільно вилучив, скоротив та змінив ряд сцен і самовільно додав компліментарні королеві Анні пасажі. Практично зразу «Мандри Гулівера» стали надзвичайно популярними (наклад першого тому був проданий за тиждень), кілька разів перевидавались і були перекладені німецькою, фламандською та французькою.

Заживши ще прижиттєвої слави, в 1727 і 1735 роках Свіфт видав збірники свої праць, став почесним громадянином Дубліна, проте після смерті близьких друзів почав страждати психічними розладами, а в 1742-у пережив інсульт, внаслідок чого втратив мову і став частково паралізованим. Помер Джонатан Свіфт через три роки у віці 77-х років. Основну частину свого статку він заповів на заснування лікарні для душевнохворих при соборі Святого Патріка в Дубліні, яка відкрилась в 1757-у й існує досі.



,,О живом''

 Отримали чудовий подарунок книгу ,,О живом'' - одним із ілюстраторів є талановита Анастасія Журавльова.  Книга  перекладена двома  мовами - німецькою та англійською. В ній представлена поезія кохання, філософська лірика авторів, які волею долі є вимушеними переселенцями. 

Анастасія також є одним із ілюстраторів книги до 100-річчя В.Сухомлинського, яка перекладена грецькою мовою. Являється автором та ілюстратором книги ,,Листи до дорослих''. У Львові вийшла книга з її творами ,,Жінки України''. Одна з ілюстраторів книги ,,Планета кішок''.

Дякуємо Анастасії за подарунок і бажаємо подальшої успішної творчої дороги та здійсненні мрій!










Письменник – ювіляр! Джанні Родарі – 100!

23 жовтня 1920 року м. Оменья, Італія, народився Джанні Родарі - італійський письменник, журналіст. Найбільше визнання отримав завдяки казкам та книжкам для дітей. Твори Джанні Родарі перекладені багатьма мовами світу.

У дитинстві мріяв стати художником, потім захоплювався музикою, а пізніше мріяв стати винахідником іграшок. І не звичайних, а зовсім нових, неймовірних, які б змогли бути цікавими дуже довго. Джанні три роки присвятив грі на скрипці. Грошей на навчання не було, тому Родарі навчався в духовній семінарії, так як учнів там й годували, і одягали. У 17 років почав викладати в початкових класах місцевих сільських шкіл. Йому подобалося працювати з дітьми, придумувати для своїх учнів забавні і повчальні історії. В Італії Джанні Родарі довгий час залишався невідомий як письменник, та й сам себе він сприймав лише як журналіста. У 1967 році літератора визнали найкращим письменником Італії, а в 1970-му він отримав найпрестижнішу премію Ханса Крістіана Андерсена і став всесвітньо відомий. Як писав Джанні Родарі в своїй єдиній книжці для дорослих ( «Граматика фантазії»), «в дійсність можна увійти з головного входу, а можна влізти в неї – і це куди забавніше – через кватирку». Сам він так завжди і робив. За казками Джанні Родарі знято кілька картин і створено більше десятка мультфільмів. В останні роки свого життя, він вже нічого не писав, але продовжував активно займатися просвітницькою роботою серед дітей.

Все життя письменника проникнуте турботою про дітей, про їх здоров’я, про їх майбутнє. Діти усього світу знають і люблять його твори: „Книга філастроке ”(1950), „Книга веселих віршів ”(1950), „Пригоди Цибуліно ”(1951), „Подорож Голубої Стріли ”(1954), „Джельсаміно в Країні брехунів”(1958), „Вірші в небі і на землі”(1960), „Казки по телефону ”(1962), „Торт у небі ”(1966), „Граматика фантазії ”(1973) тощо.

Джанні Родарі, цей талановитий письменник, якого знають і люблять у всьому світі, прожив лише 60 років. 14 квітня 1980 року після невдалої операції, Джанні Родарі несподівано помер. Телеграму із співчуттям його сім’ї прислав сам президент Італії.



четвер, 22 жовтня 2020 р.

Борис Ілліч Олійник

 22 жовтня 1935 року в с.Зачепилівка , нині Полтавської області народився Борис Ілліч Олійник— український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, у 1987—2017 роках голова Українського фонду культури. Герой України (2005). Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України (до 2016 р.). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік — заступник голови Ради національностей Верховної Ради СРСР). У 1980—1991 депутат Верховної Ради УРСР X, XI скликань, голова Комісії Верховної Ради з питань освіти і культури.

У 1991 та 2010—2016 роках голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Друкуватися почав ще в школі. Після закінчення десятилітки в 1953 році вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1958 році.

Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.

Олійник став лауреатом чисельних премій, в тому числі державної імені Шевченка, імені Вернадського та премії імені Шолохова.

2012 року кандидатуру Олійника висували на здобуття Нобелівської премії з літератури.


Пилип Орлик

 21 жовтня 1672 року, на території нинішньої Білорусі в сім’ї родовитої литовської шляхти чеського походження народився Пилип Орлик – український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист. Автор першої у світі конституції сучасного вигляду.

Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був професор філософії Стефан Яворський. Саме за його рекомендацією молодий Орлик став секретарем канцелярії київського митрополита, а через короткий час був запрошений до гетьманської канцелярії в Батурин.

Києво-Могилянську академію Пилип Орлик закінчив у 1694 році. Навчався відмінно, проявив поетичний талант та талант ораторства, цікавився філософією й літературою, добре володів українською, польською, церковнослов’янською, болгарською, італійською та іншими мовами.

З 1702 (за іншими джерелами — з 1706) року був Генеральним писарем та довіреною особою Івана Мазепи. 1708 року взяв участь у виступі Гетьмана Івана Мазепи проти Петра I.

Після Полтавської битви емігрував до Османської імперії.

За Іваном Мазепою до Бендер пішли близько 50 провідних представників старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тисячі запорожців. Ці «мазепинці», як їх часом називають історики, були першою українською політичною еміграцією. Вони і обрали 5 квітня 1710-го року Пилипа Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також османського султана і шведського короля Карла ХІІ.

Основними пріоритетами зовнішньої політики Пилип Орлик уважав: необхідність шведської протекції з гарантією незалежності й територіальної цілісності України, встановлення міцного миру та військового союзу з Кримським ханством.

У 1711 та 1712 роках двічі намагався збройною боротьбою здійснити свої права на рідній землі. В 1714 році був із Карлом ХІІ у Молдовському князівстві, а потім разом із ним переїхав до Шведської імперії, де перебував аж до 1720 року. У 1720 році через Німеччину, Чехію, Шлезьк прибув до Речі Посполитої, де пробув до березня 1722 року. З Речі Посполитої виїхав до Османської імперії, де затримався якийсь час у Хотині над Дністром, потім у Серезі, врешті зупинився в Салоніках та прожив тут до 1738 року. А згодом, побувавши якийсь час у Чернівцях, Каушанах та в Букарешті, переїхав до Ясс (колишня столиця Молдовського князівства), де й помер у 1742 році.

Конституція Пилипа Орлика – «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» – це договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, укладений 5 квітня 1710 року, який передбачав ратифікацію шведським королем Карлом XII.

Конституція Пилипа Орлика – документ великої значущості в історії українського державотворення, перша українська та одна з перших європейських конституцій. Конституція обмежувала привілеї гетьмана та старшини, вирівнювала козаків у правах, зберігаючи при цьому окремий статус запорожців. Окрім того, передбачала політичну незалежність України від Московії та розбудову незалежної української Церкви. Конституція вперше запропонувала розподіл влади на окремі гілки. Законодавча влада – Генеральна Рада, до якої мали входити генеральна та полкова старшина, представники козацьких полків (генеральні радники) і Запорозької Січі. Генеральна Рада мала скликатися тричі на рік – на Різдво, Великдень та Покрову. Впродовж часу «між сесіями» повноваження Генеральної Ради виконували гетьман і Рада генеральної старшини – вища виконавча влада. Суд за Конституцією мав бути незалежний. Уперше Орлик застосовує поняття «вільний народ», тобто населення конкретної території, яке має самоврядні права.

Пилип Орлик залишив після себе багато листів і великий рукописний «Діаріуш подорожній» («Щоденник», 1720-1733, частково його видали 1938 року та повністю у 2013 році.

Пилип Орлик написав також поетичні книжки: «Прогностик щасливий», приурочений полковнику Данилу Апостолу (1693), «Алкід Руський», присвячений Івану Мазепі (1695), а на честь полковника Івана Обидовського – «Гіппомен сарматський» (1698).

До останніх своїх днів великий гетьман невтомно шукав підтримки української державності у володарів Франції, Великої Британії, Ватикану, Саксонії, Прусії, привертав увагу європейських володарів до трагічної долі рідної країни, розділеної між зажерливими сусідами.



понеділок, 19 жовтня 2020 р.

 Кіноклуб ,,Kartonni vikna" запрошує! 

Знайомтеся, а ось і наша героїня. Чудова, талановита красуня - Анастасія Журавльова!

https://www.youtube.com/watch?v=Ou1qtlKSRzA&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1BZl_ObLCiyq1H7DTij1I6RTnpVFmQHmqdum8ztb4w19DXk5Zs4-9rXnE



,,Світ чудовий''

 ,,Гордість України'' в нашій бібліотеці та вперше в Києві!

Запрошуємо на презентацію художньої виставки юного таланту з м. Маріуполя Анастасії Журавльової - ,,Світ чудовий''. Анастасія є володарем нагороди Диво дитина - найбільш творча дитина року, це одна з престижних нагород в Україні для дітей до 13 років. За ескізом Анастасії була створена двохметрова металева скульптура "Закохані будиночки", яка прикрашає місто Маріуполь.

У 2017 році в Парижі отримала Гран-Прі на конкурсі ,,Діти проти війни''.

,,....А зараз, я просто творю, живу та насолоджуюсь...Що значить у моєму житті малювання? Мабуть, ВСЕ! Це моє життя. Це мій світ. Це моє єднання з оточуючими. Малювання - це я!

(Анастасія Журавльова)

https://studio.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw