Пересопницьке Євангеліє

 15 серпня 1556 року  – у Свято-Троїцькому монастирі в Ізяславі почалися роботи по написанню Пересопницького Євангелія.

Пересопницьке Євангеліє - визначна рукописна та мистецька пам’ятка середини XVI століття, перший з відомих нам перекладів священного тексту Євангелія книжною староукраїнстькою мовою. ТРоботу було розпочато 15 серпня 1556 р.,  а завершено її було 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі. Замовниками та фундаторами ПЄ виступали українські шляхтичі – волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка — князь Іван та Євдокія Чарторийські. Переклад було здійснено архімандритом Пречистенського (на честь Пречистої Богородиці) монастиря Пересопниці Григорієм, а писцем пам’ятки став вихованець волинської рукописної школи Михайло Васілієвич, син протопопа Сяніцького.

Пересопницьке Євангеліє – це рукописна книга великого розміру, фоліянт з 482-х аркушів, тобто 964-х сторінок, вагою понад 9 кг. Написана на пергаменті доброї якості, прекрасно збережена. Оправлена в дубові дошки, обтягнуті зеленим оксамитом. 

У тогочасному суспільстві народна мова майже не вживалася у книжництві, прийнято було віддавати перевагу мовам, освяченим давньою церковною традицією – старослов’янській, латині. Навіть польська не вважалася престижною, а наша земля входила тоді до Польського королівства. Що вже й казати про мову староукраїнську («руську»), яка взагалі побутувала переважно тільки в усному вжитку краян та ще трохи – діловодстві і, звичайно, зневажливо сприймалася вченими мужами та церковними владиками. У такій атмосфері намір створення книги українською мовою, тим паче – перекладу цією мовою Святого Писання – Біблії, був справді-таки дерзновенним, бунтівним, революційним.

Творці «Пересопницького Євангелія» були, напевно, одержимі тими ж високими патріотичними, благородними почуттями, які кількома десятиліттями пізніше відгукнулися діяльності Острозької академії і братства, у пристрасних посланнях полемістів, а потім завирували у стрімких процесах національного піднесення XVII століття.

Ті, хто здійснив цей сміливий і прекрасний задум, були, вочевидь, справді мудрими й талановитими людьми. Ще на світанку національного пробудження вони безпомильно відчули потребу великої праці в ім’я рідного народу. І таку працю учинили. Виконавши переклад Чотириєвангелія – основоположної книги християнського культу із книжної староболгарської мови на рідну українську, зрозумілу всім. Про високу й гуманну мету цієї праці в рукописі сказано, що вона здійснена «для ліпшого вирозумління люду християнського посполитого».

«Пересопницьке Євангеліє» – вишукана рукописна книга, розкішно виготовлена й оздоблена у традиціях стародавнього книжництва. 

 За новітніх часів – як символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України – Пересопницьке Євангеліє набуває значення „політичного символу нації” та використовується під час інагурації усіх Президентів нової Української держави.