Всеукраїнська акція «Стіл пам’яті».

 29 серпня — День пам’яті захисників і захисниць України

Є дати, які не просто позначені в календарі. Є дати, які болять…

29 серпня ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав найдорожче — своє життя — за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Сьогодні в наших серцях — Герої, які більше не сядуть за родинний стіл. Не обіймуть рідних. Не скажуть: «Я повернувся».

Їхні місця залишилися порожніми… але пам’ять про них назавжди житиме поруч із нами.

Саме тому 29 серпня кожен може залишити місце за столом для тих, кого вже немає поруч.

Наша бібліотека долучилася до всеукраїнської акції «Стіл пам’яті» та облаштувала символічну локацію шани. У цей день наш Стіл пам’яті залишатиметься порожнім.

Нехай біля цього столу кожен зможе зупинитися хоча б на хвилину, помовчати, згадати, подякувати.

Стіл пам’яті — це не просто стіл.

Це символ присутності тих, кого фізично вже немає поруч.

Це нагадування, що за кожним іменем — чиєсь життя, чиясь родина, чиєсь нездійснене майбутнє.

Це простір, який ми творимо разом. Простір тиші, вдячності та пам’яті.

Бо поки ми пам’ятаємо — вони залишаються з нами.

Пам’ятаємо кожного.

Дякуємо кожному.

Назавжди в наших серцях.

Всеукраїнська акція «Стіл пам’яті» була започаткована у 2023 році Марією Грабар — дружиною полеглого захисника Іллі Грабаря — спільно з Платформою пам’яті «Меморіал». Цьогоріч акція вже вчетверте об’єднує українців у спільному вшануванні полеглих воїнів.

Традиція має американське коріння, але дуже близька українському серцю — залишити місце за родинним столом для того, кого вже немає поруч.

Сьогодні це місце — для наших Героїв.

ПАМ’ЯТАЄМО. ШАНУЄМО. ЗБЕРІГАЄМО ПАМ’ЯТЬ.

 29 серпня Україна відзначає День пам’яті захисників України — день, коли ми згадуємо тих, хто віддав найдорожче — своє життя — за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. До цієї дати у нашій бібліотеці відбулася інформаційна година, присвячена захисникам України та трагічним сторінкам російсько-української війни.

Цей день встановлено у 2019 році. Дата пов’язана з Іловайською трагедією 2014 року — однією з найтрагічніших сторінок новітньої історії України. Саме під час виходу українських військових із оточення загинула велика кількість наших захисників.

Під час інформаційної години наші відвідувачі дізналися більше про події серпня 2014 року, про мужність і жертовність українських воїнів, які до останнього боролися за Україну.

Особливу роль у заході відіграла тематично підібрана література, яка допомогла глибше пізнати події, зберегти правду та осмислити ціну, яку Україна платить за свою свободу.

Ми маємо знати свою історію, говорити про неї й передавати пам’ять далі.

Бо поки ми пам’ятаємо — вони живуть у наших серцях.

Пам’ять, написана правдою.

 У межах проєкту, присвяченого 35-й річниці Незалежності України, ми взяли участь у презентації документального фільму «Позивний “Письменник”».

Стрічка створена за мотивами книги Сергія Мартинюка (Світогора Лелека) «Позивний “Письменник”, або як ірпінці русню відірпінили» та переносить нас у найтривожніші й найболючіші дні — від 24 лютого 2022 року до визволення Ірпеня. Червоною ниткою крізь увесь фільм проходить історія оборони міста — мужня, правдива, вистраждана, написана болем, відвагою та любов’ю до рідної землі.

Це був не просто перегляд фільму. Це була зустріч із живою пам’яттю. Приємне та змістовне спілкування з автором ідеї та сценарію — Сергієм Мартинюком, українським прозаїком, поетом, публіцистом, журналістом, краєзнавцем, громадським діячем, меценатом та військовослужбовцем Ірпінської ТрО, — подарувало можливість ще глибше відчути історію, закарбовану у фільмі.

Особливі враження залишила зустріч із паном Денисом, позивний «Кліщ», одним із героїв фільму. Його розповідь — ще одне свідчення мужності українців, які стали на захист своєї землі. Щиро дякуємо за захист України!

Яскравим емоційним доповненням вечора став музичний виступ Олександра Юрова — українського композитора, поета, гітариста, науковця, ексдипломата, громадського діяча та волонтера. А особливим моментом стало виконання «Київського маршу “Києву з любов’ю”», який співали всім залом! Здавалося, що в ці хвилини весь зал об’єднався в одному почутті — любові до Києва, України та нашої незламності.

А патріотична атмосфера вечора надихнула й наших гостей на творчість. Пан Михайло з Горлівки прочитав власний вірш, присвячений Україні. Щиро, проникливо й від самого серця. У такі моменти особливо розумієш: Україна живе не лише на карті — вона живе в серцях людей, де б вони не народилися і де б не опинилися.

Такі зустрічі — це більше, ніж культурна подія. Це жива пам’ять, щирі емоції, мистецтво й незламний дух українців, які разом творять нашу історію.

Дякуємо всім, хто подарував нам цей особливий вечір — за правду, за творчість, за патріотизм і за можливість бути разом.

Пам’ятаємо. Шануємо. Любимо Україну. Віримо в Перемогу!

«Прапор — моя святиня, символ волі — мій!»

 23 серпня, у День Державного Прапора України, у нашій бібліотеці відбулася патріотична інформаційна година «Прапор — моя святиня, символ волі — мій!».

Під час зустрічі наші відвідувачі дізналися більше про історію українського прапора, його значення та символізм. Говорили про те, чому синьо-жовті кольори стали невід’ємною частиною української ідентичності та символом нашої свободи.

Особливо важливо пам’ятати, що у всі часи українці берегли й цінували свій прапор як символ власної державності, свободи та прагнення до незалежності. Для багатьох поколінь синьо-жовтий стяг був і залишається знаком любові до рідної землі, національної гідності та незламності. І сьогодні, у час випробувань, він набув ще більшого значення — як символ боротьби за Україну та нашого спільного майбутнього.

А на завершення — традиційне фото на пам’ять із Державним Прапором України.

Сьогодні наш Прапор — це не просто два кольори. Це символ свободи, єдності, гідності та незламності українського народу.

 Нехай синьо-жовтий стяг завжди майорить над вільною, незалежною та мирною Україною!