неділя, 31 травня 2020 р.

Йозеф Гайдн

31 травня 1809 р. помер Йозеф Гайдн - видатний австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.
Він був похований на кладовищі Hundsthurmer у Відні. Через 14 днів у церкві Schottenkirche під музику Реквієму Моцарта відбулося прощання з великим композитором.
Внесок Йозефа Гайдна у світову музичну культуру безцінний. Закладені ним основи класичної форми музичного твору служили відправною точкою у творчості багатьох відомих композиторів. Гайдна називають батьком симфонії, вважається, що саме він підняв на новий рівень досвід попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру. В камерній музиці композитор був засновником жанру струнного квартету. Відкриттям Йозефа Гайдна ввaжається тaкож формa рондо-сонaти, в якій принципи сонaтної форми (експозиція, розробкa, реприза) зливaються з принципaми рондо. Композитор — aвтор 83 квартетів, 12 сонат для скрипки і фортепіaно, 77 струнних квартетів, 52 фортепіанних сонат, 24 опер, 14 мес, 104 симфоній.
Вершиною творчості Гайдна є його останні меси, написані в 1796-1802 рр. На останньому концерті, який відбувся у Відні 1808 року, за рік до смерті видатного композитора, 38-річний Бетховен став на коліна й поцілував руку маестро.

Махновець Леонід

Книги, які є в нашій бібліотеці.
31 травня 1919 р. в с. Озера, нині село Бородянського р-ну Київської обл. в селянській родині народився Махновець Леонід Єфремович - український літературознавець, історик, археолог, перекладач, бібліограф. Дослідник творчості філософа Григорія Сковороди. Доктор філологічних наук. Лауреат Шевченківської премії за підготовку і випуск видання «Літопис руський».. Після 4-го курсу філологічного факультету Київського університету пішов на фронт, отримав 10 бойових нагород. Закінчив університет в 1947 р. та аспірантуру при Інституті української літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. Захистив дисертацію на тему: "Іван Франко як дослідник оригінальної української літератури ХVI–ХVIII вв.". Працював науковим співробітником Державного музею Т. Шевченка, Ін-ту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР, з якого був безпідставно звільнений через підготовку наукової біографічної праці про Григорія Сковороду. Лише запрошення на роботу до Гарвардського ун-ту змусило керівництво УРСР повернути Махновця до наукової діяльності. Дослідник історії літератури і культури України, зокрема періоду Київської Русі; перекладач і коментатор "Слова о полку Ігоревім" (1967) та "Літопису Руського" (1989). Робота над останнім тривала 37 років. Махновець уклав детальні покажчики – іменно-особовий: реєстр великих князів Київських, перелік митрополитів; та географічно-археологічно-етнографічний. Також уклав вісім генеалогічних таблиць київських князів і княгинь та сім генеалогічних таблиць державців сусідніх країн. Додав топографічні плани, дві карти-схеми стародавнього Києва, карту тогочасної Київщини та Східної Європи; добрав 570 документів-ілюстрацій. За цю працю 1990 отримав Державну премію України ім. Т. Шевченка. Автор та співавтор понад 400 наукових праць, серед яких "Шевченко і Жуковський", "Шевченко у критиці", "Шевченко-художник", "Про автора "Слова о полку Ігоревім", "Давній український гумор і сатира", "Українські інтермедії XVIІ–XVIII ст.", "Мандровані дяки". Упорядник та редактор багатьох видань Інституту літератури ім. Т. Шевченка  АН України : 8-томної "Історії української літератури", першого тому 5-томного біобібліографічного словника "Українські письменники". В Інституті зберігається частина бібліотеки вченого.





субота, 30 травня 2020 р.

Перший український джазмен - Іван-Богдан Весоловський.

Перший український джазмен - Іван-Богдан Весоловський - український пісняр, композитор, акордеоніст, автор численних українських романсів.
Народився 30 травня 1915 р. у Відні. Батько мав поважний статус депутата Західноукраїнської народної республіки. Б. Веселовський навчався на правничому факультеті Львівського університету, а водночас був учнем Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка та заповзятий учасник популярної на той час молодіжної "Капели Яблонського". Середнього зросту, з виразовим обличчям, жартун і дотепник, він завжди був у всіх на виду. У 30-х Весоловський писав пісні і грав в ансамблі «Ябцьо-джаз». У 22 роки написав свій головний хіт. Засновником гурту був скрипаль Леонід «Ябцьо» Яблонський. Богдан Веселовський («Бонді») грав на акордеоні. Вже перші композиторські напрацювання принесли Богданові славу. Його впізнавали на вулицях, називаючи при цьому створені ним пісні, що повселюдно співалися: "Прийде ще час", "Ти і твої чорні очі", "Усміх". Здобувши правничу і музичну освіти, він виїздить у 1938 році до Закарпаття. Після цього він вже ніколи не повернувся додому.
Пісенна спадщина композитора нараховує понад 100 творів. У першому періоді творчості були домінуючими танцювальні ритми танґо, фокстроту, легкого вальсу. Деякі пісні набували яскравого громадянського звучання. Такими піснями є, зокрема, "Лети, тужлива пісне" - своєрідний гимн української повоєнної еміґрації в Канаді та "Чар карпатських гір" - гимн красі клаптику рідної землі.
Багато пісень написав композитор на тексти українських поетів з материкової України. Ці пісні створювалися у той час, коли Б. Весоловський працював головним редактором української редакції Канадського радіо. Тоді він читав українські журнали. Особливо припали йому до вподоби вірші Володимира Сосюри. З десяток пісень, написані ним на твори цього видатного поета-лірика. Перебуваючи у вимушеній еміґрації, Богдан Весоловський мислив себе тільки у духовному контексті України, працював і далі для рідної землі.
Найвідданішим його приятелем, однодумцем і натхненником була дружина пані Олена з Охримовичів, яка, проживаючи і надалі в канадському місті Монреалі, є берегинею пісні композитора і пам'яті про нього. Пропоноване аматорам музики перше збірне видання творів Б. Весоловського здійснюється при її безпосередній участі. Збірка "Прийде ще час..." виходить у світ через 65 років після того, як у Львові з'явилися перші публікації пісень славного пісняра. Пісні Богдана Весоловського знайдуть нових виконавців та прихильників, хвилюватимуть серця мелодійністю та задушевністю.


Найвідоміший українець у світі – Олександр Архипенко

Найвідоміший українець у світі початку XX ст.  – Олександр Архипенко - український та американський скульптор, живописець, графік, один із основоположників кубізму в скульптурі.
Народився 30 травня 1887 р. в м. Київ у сім'ї інженера, викладача Київського університету. Вчився в Київському художньому училищі, Московському училищі живопису, скульптури та архітектури. З 1905 року брав участь у виставках. Від 1908 р. працював у Парижі. У 1910-1914 рр. брав участь у виставках Салону незалежних. В 1911-1913 і 1919 роках виставлявся в Осінньому Салоні. Тоді ж заснував свою першу школу. В цьому ж році вступив до групи “Золотий перетин”, 1923 р. переїхав до США. Відкрив школу пластики у Нью-Йорку, викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв та університеті в м. Канзас-Сіті. Родоначальник кубізму в скульптурі - "Боксери", 1914; "Солдат іде", 1917. З матеріалів використовував дерево, оргскло, метал. Працював у манері конструктивізму, абстракціонізму та інших новітніх мистецьких течій - "Жінка", 1918; "Жозефіна Бонапарте", 1935; "Заратустра", 1948; "Балерина", 1957.  Створив новий різновид рельєфної різьби – скульптомалярство - "Купальниця", 1915; "Жінка, що стоїть", 1919). Отримав патент на “Архипентуру” – прилад для виставлення змінних картин і метод для декорування змінної виставки. Створив пам’ятники Тарасові Шевченку, Лесі Українці, Івану Франкові у США. Написав книгу "50 років творчості" (50 Creative Years), у якій виклав свої філософські та мистецькі погляди, видання присвятив дружині.








Малицька Костянтина

30 травня 1872 р с. Кропивник, нині село Калуського р-ну Івано-Франківської обл. народилася  Малицька Костянтина - українська дитяча письменниця, вчителька, перекладачка, бібліографка, редакторка, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині. Псевдоніми – Віра Лебедова, Чайка Дністрова, Віра Лужанська, Стефан Горський та інші. Освіту здобувала в Державній Вчительській Семінарії у Львові. Ще молодою студенткою Семінарії почала писати, її оповідання для дітей з'являлись у "Дзвінку" під псевдонімом Растик. Закінчила Семінарію з відзнакою, вчителювала в школах Галичини та Буковини. Належала до Крайового комітету народного учительства Галичини. У 1915 році, після захоплення Галичини царським військом, її вивозять в Сибір - в Приангарський край, в село Пінчугу, де вона познайомилась з висланцями - представниками багатьох інших народів. Від 1919 року вона вчителює в першій українській школі ім. І. Котляревського в Красноярському краї. В 1921 році заходами К. Малицької та її українських учнів школа дала в Красноярську Шевченківський концерт.
Костянтина Малицька написала багато нових поетичних творів на старі мотиви. До найпопулярніших належить пісня «Чом, чом, чом, земле моя…». Пісня написана в 1904 році, коли її авторка працювала на Буковині вчителькою. Автор музики - Денис Січинський.

четвер, 28 травня 2020 р.

Мистецький вернісаж «Київ на полотні».

Мистецький вернісаж «Київ на полотні».
Краса Києва в усі часи привертала увагу багатьох художників. Мальовничі київські ландшафти, унікальні пам`ятки архітектури, краєвиди міста – не залишились без уваги митців. Неповторність Києва надихала як вітчизняних, так і зарубіжних майстрів пензля на створення унікальних творів образотворчого мистецтва, в яких зафіксовано довершені архітектурні та природні ансамблі міста від XII ст. до сучасності.









середа, 27 травня 2020 р.

Роман Іваничук

27 травня 1939 р. в селі Трач Косівського району Івано-Франківської області.народився Роман Іваничук  - український письменник - один із лідерів української історичної романістики, громадський діяч, належить до організаторів Товариства української мови імені Т. Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України, депутат Верховної Ради України І-го скликання 1990-1994 рр., заслужений працівник культури України, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, Літературної премії імені А. Головка, премії імені І. Мазепи, Герой України. З 2011 р. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Перша збірка новел «Прут несе кригу» вийшла у 1958 році,яка принесла йому визнання. У 1961 році переїхав до Львова, від 1963 працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» - від 1990 р. назва «Дзвін». У 1968 р. вийшов друком його роман «Мальви» на історичну тематику з часів Хмельниччини. Твір здобув широкий резонанс. За нього Іваничука жорстко критикувала компартійна влада, навіть хотіли звільнити з журналу. Тему наступного роману «Черлене вино» – про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431-1432 роках в ході так званих «воєн Свидригайла» – підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга. Роман вийшов друком у 1977 році. За ним з’явився роман «Манускрипт з вулиці Руської». У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора. У червні 1988 року погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року був обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
Від 1994 р. професор української літератури Львівського університету. Іваничук - автор романів  "Шрами на скалі", "Журавлиний крик", "Вода з каменю", "Бо війна війною", "Орда", "Саксаул у пісках". Автор багатьох збірок новел: "Прут несе кригу", "Не рубайте ясенів", "Під склепінням храму" та інші; повістей: "Місто", "Сьоме небо", "Ренегат". Твори Іваничука перекладено російською, англійською, болгарською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською, французькою та іншими мовами.
Помер 17 вересня 2016 р., Львів.





Вікторина про Київ ,,Легенди Києва''.

Весь прекрасний , місцями легендарний, місцями містичний - Київ у кожного свій!

Легенди, цікаві факти, рекордні досягнення все це у нашій вікторині. Тож, якщо ви бажаєте збагатитись знаннями та перевірити свої пропонуємо вам пройти нашу супер вікторину про Київ ,,Легенди Києва''.
forms.gle/edCb1WX3TrpNvqMz6

Екскурсія Києвом

Чудовий день. Ясна пора.
Легенький вітерець повіяв.
На кручах сивого Дніпра
Стоїть столиця наша – Київ.
Квітує свічками каштан,
На храмах грає  позолота.
Ось Володимир, ось Богдан,
Он сяють золоті ворота.
Летить у небі голуб-птах,
Над ними хмарки, немов пір’їни.
Й тріпоче синьо-жовтий стяг,
Як вільне серце України.
                                                     Анатолій Камінчук
Запрошуємо на екскурсію Києвом! Красива природа, цікаві історичні місця та сучасність!











вівторок, 26 травня 2020 р.

Корсунська битва

26 травня в історії.
Корсунська битва 1648 р. між військами Речі посполитої і українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького та його татарськими союзниками під Корсунем - Національно-визвольна війна українського народу від польського панування середини XVII ст. 26 травня 1648 р. 15 тис. козаків Богдана Хмельницького за участю кримських татар розгромили 20-тисячну польську армію Потоцького. За 6 днів до Корсунської битви помер король Владислав IV, патрон козаків і натхненник опору шляхті, яка заважала здійсненню його планів по війні з Османською імперією. Держава раптом втратила монарха і контроль над Україною - створилися умови для зростання козацького повстання.Внаслідок перемог під Жовтими Водами і Корсунем була знищена урядова армія Речі Посполитої на землях "українних".
Перша перемога породила надії українського народу до виходу з-під ярма Речі Посполитої.
Безперечним завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і міщан, які, крім того, могли вільно вступати до козацького стану. Переважна більшість селян покозачилася, почала вести вільне козацьке господарство. Становище міщан поліпшувалося ще й завдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислом, торгівлею, для участі в самоврядуванні.

День Києва

Київ — місто, легенд, які пройшли століття і дійшли до наших днів. Про те, що Київ — місто містичне, писали нетільки київські історики, але й такі генії літератури, як Гоголь, Пушкін, Булгаков. Про наявність у столиці нечистої сили свідчить присутність на гербі міста святого архистратига Михаїла, єдиного святого зі зброєю в руках. Він покликаний боронити місто від нечистої сили.
Легенди, перекази і страхи плетуть невидимий простір кожного давнього міста, визначаючи його неповторність і шарм, певна частка якого пов’язана з непізнаною сферою релігійних явищ. Наприклад, у Києві чимало усіляких історій, які останнім часом виплескуються з нагоди різних контроверсійних будов та реконструкцій. Йдеться, зокрема, про події навколо Десятинної чи Андріївської церков, Софії Київської, а також цвинтаря на горі Щекавиці. Києвом одразу почали кружляти чутки, що всі ці будови-реконструкції призведуть до жахливих епідемій та нещасть для міста.
Ніхто не знає, які з них насправді відбувались, а які нині є лише красивою легендою. Але у будь-якому випадку, знайте, є не мало цікавих містичних історій пов’язано з Києвом.
Що цікавило киян та гостей міста, а що є оберегом міста? Відкрити частку цього світу, подивитись на сучасний Київ у світлі давніх історій та легенд,  дізнатися про містичні історії, що відбувалися в Києві, побувати на справжнісінькій Лисій горі Ви зможете, завітавши у наш літературний дворик  «Містика сучасного Києва».

Адальберт Ерделі

« Я належу своєму народові, а моє мистецтво належить світові»
                                                                Ерделі А.
 Адальберт Михайлович – український живописець, один з основоположників закарпатської школи живопису, педагог, культурний діяч. Працював переважно в у галузі портретного, пейзажного, релігійного живопису, натюрморту, сатиричної графіки. Народився 25 травня 1891 р. в с. Загаття, нині село Іршавського р-ну Закарпатсько області в сім'ї сільського вчителя з українським прізвищем Гриц і німкені Ілони Цайскі. Під тиском державної політики мадяризації Гриці стали Ерделіями. Мав 10 рідних братів і сестер. Надзвичайно обдарований. В Угорській королівський художній інститут вступив без спеціальної підготовки. Вже на старших курсах на запрошення відомих угорських художників Ш. Голлоші та К. Ференці бере участь у найвідоміших мистецьких угорських колоніях – Нодьбані та Кечкеметі. Вдосконалював майстерність у Мюнхені й Парижі. Ерделі - живописець, якому були відкриті найкращі мистецькі кола Європи. Він один із організаторів Ужгородської публічної школи малювання. З метою об'єднання художників Закарпаття та розвитку мистецької культури краю створив і очолив, разом з Й. Бокшаєм "Товариство діячів образотворчих мистецтв у Підкарпатській Русі". Один з ініціаторів відкриття Ужгородського художнього училища, його викладач і перший директор. Брав участь у багатьох міжнародних виставках. Значну кількість його робіт купила Празька національна галерея та ряд інших значних європейських музеїв та зібрань. Його бачення людей, краєвидів, “мертвої” природи, його мистецтво були, по суті, перетворенням живого життя в легенду, в дивовижний світ, по-чарівному осяяний його талантом.
Головна тема творчості Ерделі – Закарпаття. Краса природи закарпатського краю відтворюється в пейзажах "Гірський краєвид", "Мукачівський замок", "Річка Уж поблизу Невицького". В портретах закарпатських українців - яскрава національна своєрідність: "Старий конюх", "Верховинка", "Груповий портрет ужгородських художників", "Портрет артистки К. Балог". Ерделі виховав цілу плеяду визначних художників: А. Коцка, З. Шолтес, А. Борецький, Г. Глюк, А. Кашшай.
Ерделі знав шість мов.