Шевченківський національний заповідник в Каневі.

 20 серпня 1925 Постановою Ради Народних Комісарів УСРР територію навколо могили Т.Шевченка загальною площею в 4 десятини було оголошено про заснування  Канівського музею-заповідника «Могила Т. Г. Шевченка». Тепер - Шевченківський національний заповідник в Каневі. Є першим в Україні історико-культурним заповідником, удостоєним статусу національного. Розташований за 4 км на південь від центру Канева. Загальна площа охоронних зон — 2500 га. У складі заповідника — 8 пам’яток культурної спадщини. Музейна колекція заповідника нараховує понад 20 тисяч унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото – і кіноматеріали, аудіо– та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. Діє наукова бібліотека, фонди якої сформовані із тематичної книгозбірки у 23 тис. примірників. На базі заповідника організовуються і проводяться загальнонаціональні та регіональні наукові конференції за участю відомих діячів науки і культури, міжнародні фестивалі, конкурси. Шевченківський національний заповідник – сакральне місце для кожного українця. Бо саме тут похований видатний український поет, художник, громадський діяч та справжній символ нації Тарас Григорович Шевченко. Заповідник розташовується на Тарасовій горі (раніше Чернеча гора), на околиці Канева. На території комплексу знаходиться могила Тараса Шевченка, музей Тарасова світлиця, Музей Т. Г. Шевченка, різні пам’ятні знаки та паркова частина.

10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі помер Тарас Григорович Шевченко. Після цього його друзі майже одразу вирішують перепоховати його в Україні. Шевченко мріяв оселитися в Україні на дніпровських горах. Влітку 1859 року, під час свого останнього візиту до України, він гостював у свого друга вченого Михайла Максимовича, який жив у селі Прохорівка. І саме тоді його зачарували Канівські гори. Вважається, що саме поблизу Канева він і вирішив оселитися.

22 травня 1861 року Шевченка перепоховали на Тарасовій горі. Могила мала вигляд кургану, згодом на ній встановили дубовий хрест. У 1884 році встановили чавунний хрест та збудували хату, де обладнали музей. 1 липня 1923 замість хреста встановили погруддя поета. У 1939 році на могилі встановили сучасний бронзовий пам’ятник. Автори проекту – скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон. За постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 №928 могила Шевченка має статус пам’ятки історії та монументального мистецтва, охоронний номер 230013-Н.

У 1884 році біля могили встановили хату, де в одній половині оселився сторож та доглядач могили Іван Олексійович Ядловський, а в іншій педагог Василь Степанович Гнилосиров облаштував музей Тарасова світлиця. Цей музей став першим народним музеєм Шевченка. У 1930-х роках в зв’язку з будівництвом сучасного музею хату розібрали. 3 серпня 1991 року було відкрито відновлену хату.

1939 року біля могили збудували Музей Т. Г. Шевченка. Авторами проекту стали архітектори Василь Кричевський та Петро Костирко. Серед експонатів представлені різні твори живопису, скульптури, декоративного мистецтва, розповідається про життєвий шлях Шевченка та історію створення заповідника.

На території заповідника чудовий парк. Вгору ви піднімаєтесь сходами, милуєтесь природою та слухаєте музику, яка там грає. На горі вас очікує приємний, облаштований парк та казкові краєвиди. З багатьох точок буде відкриватися панорама Дніпра та лівого берега. Також біля могили Шевченка є спеціальний оглядовий майданчик. Дивлячись на всі ці краєвиди стає зрозуміло, чому ця місцевість так сильно припала до душі Тарасу Григоровичу.