Франц Йозеф Гайдн

 31 березня 1732 року в Рoхрау, Нижня Австрія народився Франц Йозеф Гайдн. Автор музики гімну Австро-Угорщини, що згодом стала за основу гімну Німеччини.Величезна популярність Йозефа Гайдна корениться в природі його таланту. Композитором було написано 104 симфонії (не рахуючи загублених), 30 музично-драматичних творів (в тому числі 24 опери), 12 концертів для фортепіано, 22 концерти для різних солюючих інструментів, 83 струнних квартети, 46 струнних тріо, 41 тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано, 34 сонати, інші п’єси для фортепіано (танці, рондо, варіації тощо), 5 ораторій, 14 мес, 175 п’єс для баритону, інші вокальні композиції – кантати, хори, майже 200 обробок англійських, шотландських та уельських народних пісень. Всі твори митця, незалежно від того в мажорній чи мінорній тональності вони написані, характеризуються оптимістичним тонусом та гармонійністю пропорцій. Філософська глибина поєднується в них з невибагливістю побутових та гумористичних образів. Творчість композитора відзначається широтою фольклорних зв’язків, особливо в ній відчутний вплив австрійської, північно-німецької, італійської, французької, чеської, угорської та хорватської музики. Адже Відень, в якому в останній третині ХVIII ст. склалися сприятливі умови для розквіту музичного класицизму, був столицею багатонаціональної Австрійської імперії, куди входила й частина сучасної території України. Інколи прообразами музичних тем композитора ставали й українські народні пісні.

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

Франсіско-Хосе де Гойя

 30 березня виповнюється 275 років від дня народження Франсіско-Хосе де Гойя - іспанського живописця і гравера .За нововведення в техніці картин, нав’язливу сатиру його робіт і особисту віру в те, що бачення художника важливіше традиції, Гойю часто називають «першим із сучасних». Його безкомпромісне зображення реальності свого часу знаменує початок нового мистецтва XIX століття.

Як художник Франсіско Гойя перевернув світ мистецтва.

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

Квітка Цісик

 29 березня день пам'яті Квітки Цісик - американської співачки українського походження, популярної виконавиці рекламних джинґлів у США, оперна та блюзова співачка, виконавиця українських народних і популярних пісень. Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Її голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті. Дві україномовні платівки, які вона випустила за свій кошт, досі популярні. Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь, мама жили у Львові до 1944 року. Родина була знаною інтелігенцією у місті. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році опинилися у США. Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk. Після смерті батька Квітка змушена була шукати додаткові можливості заробітку: пропонувала записи різноманітним компаніям, співала у нью-йоркських клубах. Так її помітили продюсери. Відтоді в Америці Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів.

Її голос звучав у рекламних компаніях «Кока-Коли», American Airlines, «Макдональдсу». Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом «Форд Моторз». Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Кейсі Цісик. За це «Форд» дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі.

У 1978 році пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року».

Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама.

Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк». До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному.

Квітка Цісик побувала в Україні лише один раз. У 1983 році вона приїхала із мамою у Львів, але ця поїздка не афішувалася і була майже таємною.

29 березня 1998 року, не доживши п’ять днів до свого сорока п’ятиріччя, вона віді­­й­шла в інші світи через рак молочної залози — хворобу, яка забрала її маму, а пізніше і її сестру. Як і не судилося записати третій альбом — з колисковими. Коли прощалися з Квіткою, над кладовищем линули її «Журавлі».

У 2008 році в Києві відбувся перший вечір пам’яті співачки. Пізніше у Львові відбувся Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик, у Львові на будинку, де жили її батьки, відкрито меморіальну дошку, є музей співачки. Вулиці Квітки Цісик з’явилися у Львові, Хмельницькому, Вінниці, Полтаві та Києві.

Дмитро Гнатюк

 Мистецький клуб ,,Аrt - Fest" знайомить!

28 березня 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області народився Дмитро Гнатюк - видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог. Народний артист України. Найперше талант Дмитра оцінили в церковному хорі. Першим його учителем був панотець Мирослав.

Під час Другої світової, в 1944-му, статного юнака забрали в армію. У військкоматі на нього навіть не було одягу – через високий зріст. Його мобілізують у мартенiвський цех уральського заводу в Нижнiй Салдi. Працював кочегаром. Та без пісні не міг. Організував хор, з яким всюди виступав. Начальство їх помітило. Перевели з важкої роботи в депо. Після війни він повернувся на батьківщину і став артистом Чернівецького українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської.

Дмитро Михайлович побував на всіх континентах. Його скрізь зустрічали прекрасно. В Центральній i Захiдній Африці, де український артист дав понад п’ятдесят концертiв у Нiгерiї, Малi, Ганi, Гвiнеї, Того. Потiм було трiумфальне концертне турне по Канадi, в мiстах Монреалi, Вiндзорi, Торонто, Гамiльтонi. Був випадок, коли в Нью-Йорку в Карнегі-холлi він на біс відспівав ціле відділення, а тоді люди ринули до нього по автографи і зламали двері у гримерці. В Австралії співака 25 разів викликали на біс виконувати «Черемшину».

Понад півстоліття Дмитро Гнатюк був солістом Київського театру опери та балету імені Шевченка (нині це Національна опера України), тривалий час працював як головний режисер театру. Там на той час працював вiдомий український режисер Василь Василько, який одразу ж звернув увагу на молодого артиста хору i незабаром почав доручати йому невеличкi сценiчнi ролi.

Наповну його голос зазвучав навеснi 1946 року. Спів Гнатюка почули гості з Києва, а вже восени Дмитро стає студентом Київської державної консерваторiї iм. П. Чайковського.

Пісня «Вівці мої, вівці» була, за твердженням самого Дмитра Гнатюка, його найулюбленішою. Співак-баритон у ній брав нижню «до». Загалом же мав дві робочі октави, mezzа voce (півголосом) брав нижні «до» і «ля Як режисер-постановник Д.Гнатюк поставив понад 20 вистав, серед них — «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Мазепа» П.Чайковського, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Севільський цирульник» Дж. Россіні. Від 1988 р. був головним режисером і директором Театру опери та балету.

Дмитро Гнатюк створив неповторні оперні образи Остапа з «Тараса Бульби», Миколи з «Наталки-Полтавки» М.Лисенка; Петруччіо («Приборкання норовливої»), Мазепи («Мазепа») та Онєгіна («Євгеній Онєгін») П. Чайковського, Демона в однойменній опері А. Рубінштейна, Фігаро в «Севільському цирульнику» Дж.Россіні. Улюбленою партією була партія Остапа в опері «Траса Бульба» М.Лисенка.

Голос великого співака «відкрився» після контузії на війні, через потрясіння відбулась мутація голосу.

На гастрорлях у Австралії та Новій Зеландії Дмитро Гнатюк поставив своєрідний рекорд: проспівав 57 сольних концертів за два місяці.

Під час поїздки до у країн Африки Д.Гнатюк заледве не отримав фантастичний подарунок: вождь племені туарегів зажадав подарувати співакові свого маленького сина.

Д.Гнатюк був відомим колекціонером творів образотворчого мистецтва. В його колекції було багато робіт українських художників – Пимоненка, Васильковського, Левченка та інших.

Отримавши ділянку 25 соток у Старих Петрівцях під Києвом, посадив сад. Загалом виростив три сади.

Дмитро Гнатюк багато і успішно концертував.У його репертуарі було близько 90 творів національної та світової класики. Записав 21 платівку загальним накладом майже 60 млн примірників.

Він став улюбленим співаком українського народу. Нема українця, який не знав би, хто такий Дмитро Гнатюк.

Помер 29 квітня 2016 року в Києві на 92-му році життя. Похований на Байковому кладовищі .

Надія Лопухова

Надія Лопухова - художниця, яка створювала одні з найживіших ілюстрацій. Ілюстрації художниці до дитячих книжок яскраві і життєрадісні, щирі, ліричні і водночас мажорні, пристрасні, емоційні, полонять красою кольоровї гами, чітко розробленою ритмікою композицій, довершеною пластикою.

 Вони привчають око дитини до прекрасного, виховують художній і естетичний смак.

 

Театральні здобутки України

 До Всесвітнього дня театру, який відзначається 27 березня,  до вашої уваги книжкова виставка ,,Театральні здобутки України''. 

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Значні заслуги швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, сценічні псевдоніми, яких Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський і Панас Саксаганський. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. 

Зірка українського театру того часу була Марія Заньковецька. В 1918 році у Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 року — модерний український театр «Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з'явилася когорта талановитих акторів : Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Олімпія Добровольська, Олександр Сердюк, Наталя Ужвій та інші.

В 1925 р. макети театрального об'єднання «Березіль» отримали золоту медаль на Всесвітній театральній виставці у Парижі. В театрі «Березіль» вперше поставлені п'єси видатних українських письменників і драматургів Миколи Куліша та Володимира Винниченка . З творчого об'єднання «Березіль» бере початок театральна бібліотека, театральний музей і перший театральний журнал. 

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Нині в Україні щорічно відбуваються міжнародні театральні фестивалі, що засвідчили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Драбина»  у Львові та «Драма.UA» у Львові,  «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді та інші.

Властивість сучасного українського театру – відтворення світу повсякденної дійсності на основі сьогоденних естетичних закликів. Вплив, вироблений  театральною виставою, передбачає і навіть сприяє поширенню цих естетичних уявлень.

Іван Козловський

 24 березня 1900 року в невеликому селі Мар'янівка Київської губернії, в селянській родині народився Іван Козловський - видатний український оперний співак, який став легендою світового мистецтва. У дитинстві, володіючи чистим, красивим тембром (високий альт), він співав у церковному хорі.

Будучи слухачем Київської учительської семінарії, а згодом і драматургічного технікуму, вже в 1916 році Козловський почав кар'єру співака, виступаючи в якості соліста в музичних трупах. На початку 1920-х років він став солістом спочатку Полтавського, а потім Харківського і Свердловського оперних театрів, де виконував провідний теноровий репертуар. Майже 80 років його ліричний тенор звучав для публіки. Драматизм і трагедійність голосу Івана Козловського (який виконав арію Юродивого з опери Модеста Мусоргського “Борис Годунов”) принесли співакові немеркнучу популярність. Критики вважають, що саме ця роль стала вершиною вокальної творчості видатного українця. На сцені партію співак виконував більш ніж сорок років.

З полтавським театром у співака були пов’язані найсвітліші спогади. Саме в ньому артист вперше заспівав багато партій зі свого оперного репертуару – “Наталка Полтавка”, “Майська ніч”, “Євгеній Онєгін”, “Дубровський”, “Фауст”, “Травіата”, “Ріголетто”… На сцені цього театру йому пощастило зустрітися з такими корифеями української сцени, як Панас Саксаганський, Марія Заньковецька.

У 1938 році Козловський створює Державний ансамбль опери СРСР. Він стає художнім керівником колективу, але виступає і як режисер. За три роки існування ансамблю Іван Сергійович здійснив ряд оперних постановок в концертному виконанні: “Вертер” Массне, “Паяци” Леонкавалло, “Орфей” Глюка, “Моцарт і Сальєрі” Римського-Корсакова, “Катерина” Аркаса…

На святковому концерті на честь перемоги над нацистською Німеччиною тенор співав в Потсдамі. Прем’єр-міністр Британії Вінстон Черчілль тоді захоплювався: “Таким співаком, як Козловський, може пишатися будь-яка країна світу, в тому числі і Італія, в якій традиційно цінують стиль бельканто”.

З Україною, своєю батьківщиною, був пов’язаний непорушними душевними узами все життя, до самого кінця. Він любив Україну віддано і ніжно – синівською любов’ю. Любив її звичаї, природу, мову (часто розмовляв зі своєю сестрою українською). Зібрав і обробив українські колядки, а також був унікальним виконавцем українських народних пісень.

В репертуарі Козловського налічувалося близько 50 оперних партій. Серед них – Юродивий в “Борисі Годунові” Мусоргського, Ленський в “Євгенії Онєгіні” Чайковського, Володимир Галицький в “Князі Ігорі” Бородіна, Цар Берендей в “Снігуроньці” Римського-Корсакова.

Виконував співак також партії з репертуару західних композиторів: Лоенгрін в однойменній опері Вагнера, граф Альмавіва в “Севільському цирульнику” Россіні…

У 1993 році Івану Семеновичу Козловському присвоєно почесне звання народного артиста України. А взимку цього ж року артиста не стало.

Всесвітній день боротьби з туберкульозом

 24 березня –– Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Його було засновано у 1993 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Дата була встановлена коли в 1882 році німецький мікробіолог Роберт Кох оголосив про зроблене їм відкриття збудника туберкульозу. У 1905 році Р. Кох отримує Нобелівську премію в галузі медицини. Метою Всесвітнього дня є підвищення обізнаності про епідемію туберкульозу, заходи щодо ліквідації цієї хвороби, і показати, що боротися з цією хворобою можна і потрібно.

Символом Дня боротьби з туберкульозом стала біла ромашка. БІЛА РОМАШКА – символ чистих легенів та боротьби із туберкульозом, символ здорового дихання.

Туберкульоз - це важке інфекційне захворювання, яке має тисячолітню історію, але подолати його ще в жодній державі світу не вдалось. На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища.

Туберкульоз уражає всі органи й системи людського організму, та найчастіше він виявляється в легенях.

Туберкульоз – підступна хвороба, і може довго протікати безсимптомно. Тому з метою своєчасного виявлення туберкульозу дорослі та підлітки повинні проходити флюорографічне обстеження щорічно, а діти до 14 років робити Реакцію Манту.

Найдієвішим методом захисту від туберкульозу серед дітей визнано щеплення спеціальною вакциною БЦЖ. Для дорослих надійним методом профілактики туберкульозу є здоровий спосіб життя, відмова від паління, вживання алкоголю та наркотичних засобів, які послабляють імунітет людини.

Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких! І пам’ятайте, що найкраще лікування –це профілактика. Не нехтуйте щорічними профілактичними медоглядами.

Бережіть себе та близьких, не хворійте!

Роже Мартен дю Гар

 23 березня виповнюється 140 років від дня народження Роже Мартена дю Гара — французького письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури 1937 року «За художню силу і правду в зображенні людини і найбільш суттєвих сторін сучасного життя».

Народився в паризькому передмісті Нейї-Сюр-Сен в заможній родині. Навчався у Сорбонні (1898-1900) та Школі Хартій (Париж, 1900-1905). Навесні 1908 року за кілька тижнів Мартен дю Гар написав «Становлення» про моральні проблеми пошуку сенсу людського життя та видав роман за власні кошти — і з цього моменту став професійним літератором. Першим значним його досягненням, яке принесло успіх, став роман «Жан Баруа». Найвідоміший твір – роман «Сім'я Тібо», вісім томів якого виходили з 1922 р. по 1940 р. Письменник гармонійно поєднує глибокий психологізм із пластичним описом людських доль і навколишнього світу.

Узимку 1941 p. в окупованій Ніцці Мартен дю Гар почав збирати матеріал для свого останнього (незавершеного) роману «Щоденник полковника Момора». Попереджений друзями — учасниками Опору, що його ім'я занесене у список підозрілих осіб, він змушений був у 1944 р. переховуватись віл гестапо. Останнє десятиліття свого життя Мартен дю Гар працював над книгою спогадів, кіносценарієм за «Родиною Тібо», романом про старого полковника, листувався з письменниками та філософами про проблеми буття і творчості. Усі ці твори вийшли друком посмертно.

Протягом усього життя Мартен дю Гар був нетовариським, вважаючи, що за письменника повинні говорити його твори, помер 23 серпня 1958 від серцевого нападу у м. Беллеме у власному особняку в віці 77 років.

Всесвітній метеорологічний день

 «Океан, наш клімат та погода»

23 березня Всесвітній метеорологічний день. Тема Всесвітнього метеорологічного дня 2021 року – «Океан, наш клімат і погода» - зазначає прагнення ВМО об'єднати океан, клімат і погоду в рамках системи Земля. Він також знаменує початок Десятиліття науки про океан в сфері сталого розвитку Організації Об'єднаних Націй (2021-2030).

Кіноклуб ,,Kartonni vikna" запрошує!

 Кіноклуб ,,Kartonni vikna" запрошує!

23 березня 1965 року у Києві в родині кінорежисера В. Т. Денисенка і кіноактриси Н. М. Наум народився Тарас Денисенко - актор, сценарист, кіноактор, режисер. Був членом Національної спілки кінематографістів України та Заслуженим артистом України. Викладав майстер-курси дикторів та ведучих програм телебачення у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

З 2014 року тривають зйомки «Поміж кадрами» — повнометражного документального фільму про історію дорослішання та пошуку себе, розкриту крізь призму особливих стосунків між Тарасом Денисенком та кількома поколіннями студентів його майстерні у Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Фільм підтримує Український культурний фонд, реліз запланований на листопад 2019 року.

Помер 7 листопада 2017 року у Києві після важкої хвороби.

___________________________________________________________________

«Гори димлять» — історичний 2-х серійний мінісеріл режисера Бориса Небієрідзе 1989 року. Сюжет серіалу заснований на україномовному перекладі Степана Трофимука однойменної повісті Ярослава Галана. Західна Україна 1920-их років у часи окупоції цієї частини України Польщею. Місцевий латрига вже одружений з красунею Марічкою, але несподівано закохується в молоду дружину коменданта — Ольгу. Коханці поступово розуміють, що не можуть один без одного й вирішують втекти, але від Марії про їх стосунки дізнається комендант…

https://www.youtube.com/watch?v=zJO3lJ1l_4A

Міжнародний день води

 22 березня кожного року оголошується Міжнародним днем води, який починає відзначатися з 1993 року.

Вода є невід'ємною частиною денного раціону кожного із нас. Неважливо чи є ви професійним спортсменом або офісним працівником, і ведете активний спосіб життя – дуже важливо встановити правильний питний режим дня. Як правильно пити воду і обрати правильний питний режим, щоб відчувати себе чудово і зберегти бадьорість на цілий день, ви дізнаєтеся у нашому інформаційному пораднику ,,Пийте воду правильно''.

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

Микола Лисенко

 22 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту народився Микола Лисенко - український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», котрі зокрема виконував хор К. Стеценка під час Свята Злуки, опери «Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» та інші. Лисенко створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, а також написав значну кількість творів на слова Тараса Шевченка, на тексти якого написав понад 80 вокальних творів різних жанрів. Уже в п'ять років мати Миколи, Ольга Єреміївна, побачила хист хлопчика до музики і розпочала опікуватись його навчанням. Сама чудово грала на роялі, відчула музичність сина і дала йому перші уроки. З п'яти років батьки для маленького Миколи запросили вчительку. У 1865–1867 роках, одразу після закінчення Київського університету, працював у Таращі на посаді мирового посередника. Там же в Таращі на посаді офіцера драгунського полку служив і батько Миколи Лисенка, Віталій Романович. У цей період Лисенки активно збирали фольклор і опублікували розвідку «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Таращанському повітах».

З 1867 року навчався у Лейпцизькій консерваторії. Студіював насамперед як піаніст, проте значне місце в навчанні займали й лекції з музично-теоретичних дисциплін. Окрім того, освоював гру на скрипці й органі, та брав додаткові лекції з композиції та теорії музики. 28 грудня 1867 року у Празі відбувся надзвичайно успішний концерт Лисенка, де він виконав багато українських пісень у власних фортепіанних аранжуваннях. З 1869 року жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а 1904 року відкрив власну Музично-драматичну школу. 1904 року Лисенко відкриває першу в Україні національну Музично-драматичну школу (з 1913 року — ім. Лисенка), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів. Разом з Олександром Кошицем організував 1905 року музично-хорове товариство «Київський Боян», головою якого був до кінця життя. Миколу Лисенка заслужено вважають засновником української національної музики. Суттєву роль у цьому відіграла як його композиторська, так і етнографічна діяльність.

Помер 6 листопада 1912 року в Києві раптово від серцевого нападу, поховали його на Байковому кладовищі. 

Міжнародний день лісу

 21 березня, в день весняного рівнодення в Північній півкулі, що за традицією вважається першим днем весни і є символом нового життя та нових починань, в усьому світі відзначається Міжнародний день лісу або Всесвітній день захисту лісів. Ініціатором установи даного Дня виступила Європейська конфедерація сільського господарства на 23-й Генеральній Асамблеї в 1971 році, і була підтримана Всесвітньою Продовольчою і сільськогосподарською організацією при ООН (ФАО).

В даний час загальна площа лісів на планеті складає приблизно 38 млн. кв. км (це близько третини площі суші). Всесвітній день лісів пов’язаний з діяльністю щодо посадки лісів та висвітлення важливості збільшення кількості зелених насаджень, Ліси — легені нашої планети. Ліси формують клімат планети, забезпечують киснем, переробляють шкідливі викиди, зберігають водні ресурси, є середовищем для рослин і тварин, джерело їжі і здорового середовища для людей, необхідні для родючості грунтів. Проте, з кожним днем площа світових лісів неухильно скорочується: кожну секунду Земля втрачає більше 1,5 гектарів незайманого лісу. Насамперед це пов'язано зі зростанням чисельності населення і перетворенням лісових територій для різних людських потреб. Скорочення площі лісових масивів веде до негативних процесів, що мають глобальне значення для всієї природи і життєдіяльності всього людства.

Ліси усього світу щорічно вбирають з атмосфери понад 2 мільярдів тонн вуглекислого газу, перетворюючи його на кисень.

В середньому одне дерево виробляє близько сотні кубометрів кисню щорічно.

Дерева дійсно зменшують парниковий ефект

Дерева, як і інші рослини, у невеликих кількостях виділяють леткі речовини, що мають назву фітонцидів, які використовують проти збудників хвороб.

Ліси в Україні складають сумарно близько 15% від загальної площі і займають перше місце в Європі по різноманіттю біологічних видів.

Букові ліси Карпат – єдиний об'єкт - внесений до списку об'єктів природної спадщини ЮНЕСКО. І це майже єдині на сьогодні ліси України, яких не торкалася вирубка. Список ЮНЕСКО включає п'ять природних масивів Карпатського біосферного заповідника та один - Ужанського національного природного парку.

Найстаріший сосновий ліс на Київщині, Звонківський заказник знаходиться поблизу села Дзвінкове у Васильківському районі. Вік окремих дерев сягає 200 років. Найбільше вражать їх розміри — товщина хвойних велетнів досягає 3 метри в обхваті.

Вікові дубові ділянки в заказниках «Цезарівский» та «Урочище Мутвіцьке» розташовані в Макарівському районі, біля села Ніжиловичі. Влітку в дубовому лісі прохолодно, але не холодно, як, наприклад, в ялиновому чи смерековому. Зелень тут покриває землю в деяких місцях суцільним килимом. Особливо привертають увагу галявини з барвінком.

Відоме своїм чудовим лісовим озером, розташованим серед вкритих густим лісом пагорбів урочище «Калинове», яке знаходиться в Обухівському районі, поблизу села Халеп'я. За свою незвичайну для Київщини красу його так і називають — «гірським». Кришталево чиста вода, корисне повітря і різноманітні лісові ягоди.

Національний природний парк «Білоозерський» знаходиться на території Переяслав-Хмельницького району Київської області – дуже гарний, переважно сосновий ліс з домішками дубових дерев. Рік від року тут розквітає «сон розкритий» та «сон лучний» — квіти, які включені до Червоної книги.

Найбагатша деревами країна у всій Європі.- Фінляндія, – більше 70 відсотків території покрито лісами. 

Дерево, якому близько двох тисяч років, зростає в Литві під назвою «Старий».

111 метрів — висота найдовшого дерева у світі. Це секвоя вічнозелена, яка росте в американському штаті Каліфорнія.

Одне із самих твердих у світі дерев — береза Шмідта, що виростає в Японії, Китаї. Це дерево зрубати неможливо за допомогою сокири.

Щороку Земля втрачає майже сто мільйонів дерев.

В середньому з одного дерева виходить близько 4 тонн паперу.

З цінної породи деревини одного Махагонієвого (червоного) дерева можна виготовити кілька одиниць меблів, вартістю 1 мільйон доларів.

Так само з махагоні виготовляють музичні інструменти. 

82% всіх в світі лісів, що вирубуються, відновлюються природним шляхом або за участю людини.

Всесвітній день поезії.

 21 березня - Всесвітній день поезії.

Березень багатий на визначні події для книголюбів і всіх, хто щодня опановує мистецтво слова. Відсвяткували День письменника, час святкувати день, який складно уявити більш доречним в іншу пору року. Ну бо коли, як не весною, відзначати День поезії – свято словесної чуттєвості й довершеного вміння кількома словами висловити невисловлюване.

Щорічно 21 березня за ініціативою ЮНЕСКО святкують Всесвітній день поезії. Віддавна саме поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії і життя людини, саме вірші в усі війни першими линули з фронту, сповнені ран, що ще наривають. І лише потім усе це підхоплювала проза.

Та ось вам вагомі причини зробити вивчення віршів регулярною вправою:

✏️ вірші тренують пам’ять: влаштуйте собі такий челендж – один вірш на тиждень. Обирайте улюблену поезію, що знову і знову відкликається у вашому серці, і рядок за рядком завчайте напам’ять, а потім декламуйте рідним, друзям чи просто собі перед дзеркалом або під час пробіжки. Щоб вивчити вірш, насправді достатньо півгодини. І навіть у найзаклопотаніших людей тут не знайдеться відмовки, адже можна вчити дорогою на роботу чи навчання. Ви й не помітите, як покращиться ваша пам’ять, і вже за кілька місяців зможете з легкістю запам’ятовувати й відтворювати складну інформацію;

✏️ якісна поезія талановитих авторів (які не просто по-графоманськи нагромаджують слова, а зважують усе до дрібниць) збагачує словниковий запас і допомагає висловити, здавалось би, невисловлюване;

✏️ вам завжди буде чим здивувати співрозмовника чи кохану людину. Продекламуйте їм вірш, який найкраще передає ваші відчуття – і, можливо, почуєте у відповідь саме ті довгоочікувані слова.

Леся Вороніна

 21 березня святкує день народження Леся Вороніна - українська письменниця, перекладачка, журналістка, член Асоціації українських письменників. Батьки назвали дівчинку Лесею на честь великої письменниці Лесі Українки.

Вигадувати свої фантастично-пригодницькі історії та «лякачки» почала ще в дитячому садочку, завдяки чому легко здобувала прихильність серед однолітків і викликала невдоволення вихователів. У школі зацікавилася українським фольклором, співала в хорі, а також захопилася східними двобоями та йогою, тож не дивно, що її герої частенько мають чорний пояс карате й володіють внутрішнім спокоєм і силою не гірше, ніж сам Брюс Лі. Нині Леся Воронина має іще одне серйозне захоплення – подорожі. Раніше мандрувала автостопом Україною, на байдарках Польщею, тепер літає до Бразилії та інших далеких країн по враження й нових героїв для своїх історій. Твори Лесі Ворониної відзначено багатьма преміями: її книжка «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів» перемогла в конкурсі «Дитяча Книжка року BBC 2012», а видання «Сни Ганса Християна» удостоєно Першої премії Міжнародного конкурсу «Мистецтво книги» і до того ж зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена. З 1997 року паралельно з роботою у журналі «Соняшник» працює коментатором у Національній радіокомпанії України. Автор і ведуча культурологічних програм «Українська культура сьогодні і завжди», «Мандрівець», «Відлуння тисячоліть».

День українського добровольця

 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Цього дня 2014 року перші 500 активістів Самооборони Майдану прибули на полігон у Нових Петрівцях під Києвом, щоб сформувати перший добровольчий батальйон.

Звичайні українці приходили самі, не чекаючи повістки, або самоорганізовувалися в батальйони і вирушали на Донбас, щоб боротися за територіальну цілісність своєї країни.

Це молоде свято було установлено у 2017 році постановою Верховної Ради.  

В День добровольця по всій Україні влаштовуються тематичні заходи - виставки, перегляди книг, патріотичні години. Метою свята є вшанування мужності та героїзму захисників нашої Батьківщини, вираження подяки українським добровольцям. Цього дня варто привітати своїх друзів та рідних, які захищають нашу країну. 

Масляна

 В цьому році з 8 по 14 березня триває тиждень Масляної. Масляна є одним з найстаріших свят слов'янських народів. Справжня забава, яка зберегла свої традиції в наші дні з язичницької культури. Цей смачне і неймовірно ситне свято триває цілий тиждень, який передує настанню Великого посту. Сьогодні Масляна є одним з церковних свят і називається ще Мясопустним або Сирним тижнем. В масляний тиждень панував достаток найрізноманітніших смаколиків, головними з яких традиційно були млинці. Пекли їх на масляному тижні щодня, а особливо багато їх готували, починаючи з четверга.

До вашої уваги кулінарний дайджест ,,Млинці тоненькі, як сонце ясненьке'', який допоможе порадами молодим господиням, а господинь з досвідом надихне на нові звершення. 

Шановні господині, а які ви млинці печете? Фото ваших млинців та поради можете писати нам у коментар!

https://studio.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

Україна відзначає Шевченківські дні

 Щорічно 9 та 10 березня Україна відзначає Шевченківські дні − дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом. Його називають провісником  нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.

Тарас Григорович Шевченко — видатний поет, художник, гордість і натхнення українського народу. Про життя та діяльність цього славетного майстра написано багато книжок. 

🔍 У 1861 році Тарас Григорович за власні кошти видав Буквар. Книга вийшла накладом у 10 тис. примірників і була призначена для вивчення грамоти у безкоштовних школах.

🔍 Тарас Шевченко любив музику і сам грав на гармоніці. Також, крім того, що Шевченко був признаним живописцем, він захоплювався гравіруванням і ліпленням.

🔍 Поезію нашого майстра слова перекладено більше ніж ста мовами світу. Серед них —японська, корейська, арабська і міжнародна мова есперанто. Найбільше перекладів зроблено польською, англійською та російською. 

🔍 Іменем Шевченка названо багато населених пунктів та географічних локацій по всій планеті. Наприклад, тільки в Україні — 164 назви. Окрім того, на честь Кобзаря названа гірська вершина Північного Кавказу (висота 4200 м), морська протока в Аральському морі та навіть кратер на Меркурії, діаметр якого — 137 кілометрів.

🔍 Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.

🔍 За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику.

🔍 500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.

До вашої уваги літературний дворик ,,І в слові, і в ділі - любіть Україну''. Окремої уваги варта декоративно-прикладна виставка Юлії Петруньок, яка створена за мотивами творів Тараса Шевченка. Приходьте і переконайтесь!

 

8 березня — Міжнародний жіночий день

8 березня — Міжнародний жіночий день— всесвітній день жінок, в який також відзначаються досягнення жінок у політичній, економічній і соціальній сферах, святкується минуле, сьогодення і майбутнє жінок планети.

Жінки можуть все! Але ким би вони не були, які рекорди не встановлювали, вони завжди залишаються жінками. І довічно стоятимуть поруч слова жінка – дружина, жінка – сестра, жінка – мати!

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw 

Володимир Івасюк

 Мистецький клуб ,,Аrt - Fest" знайомить!

4 березня 1949 року народився видатний український композитор, поет, творець української поп-музики Володимир Івасюк.

Видатний українець, який прожив всього 30 років, за своє коротке життя написав 107 пісень, 53 інструментальних творів, створив музику до кількох спектаклів. Окрім цього, він професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Відомий як музикант, Івасюк був і неординарним живописцем. Талант Володимира помітили, коли хлопцю було 10 років. Про нього тоді вже говорили у рідному місті Кіцмань. У 15 про нього почули Чернівці, в 20 років – говорила вже вся Україна. “Червона рута” була визнана найкращою піснею 1971 року, а “Водограй” – 1972. У другій половині шістдесятих років українську естраду, яка тільки почала зароджуватись, сколихнула поява пісні, уже відомого на той час композитора Володимира Івасюка – «Червона Рута». Її мелодія, в якій органічно поєдналися сучасні ритми з найкращими елементами народного українського співу, приголомшила слухачів своїм неординарним змістом і лунала повсюдно. Її появі передувала фольклорно-дослідницька робота композитора, зокрема велике захоплення митця українською народною творчістю. Зростаюча популярність Івасюка була неприємною тенденцією для радянського керівництва. Позиція композитора також була добре відомою, він називав себе українським музикантом, публічно говорив, що найбільше любить свою рідну мову, культуру і традиції.

За два місяці до смерті Володимира викликали в КДБ для бесіди із приводу гонорарів, які він повинен був одержати за вихід своїх платівок у Канаді. Його переконували передати ці гроші в “Фонд миру” в обмін на дозвіл виїхати в Америку. Але видатного українця закордон не цікавив, і він відмовився від цієї пропозиції.

24 квітня 1979 року Володимир пішов зранку на заняття в консерваторію. Близько 13.00 повернувся додому, взяв якісь ноти й знову пішов, сказавши, що буде через годину. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. На похорон Володимира Івасюка прийшли більше десяти тисяч чоловік. Труну несли на руках до самого цвинтаря. Похорони композитора перетворилися на справжню демонстрацію. На могилі були гори квітів і вінків, які міліція викинула в цей же день, а наступного – люди принесли їх іще більше. І так тривало протягом місяця. Це було свого роду актом громадянської непокори.

У 2009 році, коли видатному українцю мало б виповнитися 60, він був удостоєний звання Героя України/