Мирний Панас

13 травня 1849 р. в м. Миргород у родині дрібного урядовця народился Мирний Панас - Панас Якович Рудченко – український прозаїк та драматург. Навчався в Гадяцькій повітовій школі. В 14 років розпочав трудове життя. Працював у канцеляріях, потім бухгалтером казначейства, а згодом у губернській казенній палаті. Входив до одного із ранніх народницьких гуртків Полтавщини "Унія". Отримав за службу чин статського радника.
Багато творів залишив недописаними через брак часу, оскільки весь час забирала робота чиновника, і на літературу його майже не лишалося. Перші твори Рудченка під псевдонімом Панас Мирний видавалися у Львові. Ніхто навіть не здогадувався, хто такий цей Мирний.
За життя не дав жодного інтерв'ю. Не любив слави. До того ж, писав забороненою українською мовою, та ще й про долю українського народу.
Рукописи зберігав у скрині для сала. Свої майбутні "Хіба ревуть воли ..." він ховав у скрині, де зазвичай сало зберігають або інші продукти.
Головну героїню роману "Повія" списав з дівчат, яких кохав.
 Своє справжнє взаємне кохання – Олександру Шейдеман - Панас Мирний зустрів у 40 років у Полтаві.
 Панас Мирний належить до тих українських класиків пера, яким вдалося водночас побудувати блискучу державну кар’єру та реалізувати себе в письменництві.
Помер письменник 28 січня 1920 р., поховано його в Полтаві. В будинку, де проживав П. Мирний, створено меморіальний музей, а 1951-го року споруджено пам'ятник.