14 травня 149 років від дня народження Стефаника Василя Семеновича - українського письменника, майстра експресіоністичної новели, громадського діяча, політика. Стефаник - неперевершений майстер стислої соціально-психологічної новели, його ім'я поряд з іменами найвидатніших новелістів світу.
Одного разу Василь Стефаник запитав письменника Гната Хоткевича, автора великих прозових творів:
"Я не розумію, як ви можете так багато і так легко писати?"
Хоткевич відповів:
"Бачите, така вже несправедливість на цьому світі. Вам досить написати кілька сторінок, щоб сказати, що ви маєте талант, а мені треба – цілу книжку."
Він народився 1871 р. в сімї заможного селянина в с. Русів Гнятинського повіту на Станіславщині, нині - Інано-Франківщина. Навчався в школах у с. Русові та м. Снятині, потім у польській гімназії у м. Коломиї. Зазнав знущання від учнів та вчителів. В гімназії подружився з Л. Мартовичем. Їх обох у 1890 р. виключили з гімназії за українську громадсько-політичну діяльність. В. Стефаник закінчив гімназію в Дрогобичі 1892 р. і вступив за бажанням батька на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. З 1903 р. Стефаник постійно жив у селі - Стецеві, а потім до кінця життя - у Русові. Зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими письменниками. До розпаду Австро-Угорської імперії 1918 р. виконував обов’язки депутата австрійського парламенту. Брав участь у роботі Української національної ради Західноукраїнської народної республіки і був в Києві на чолі делегації ЗУНР під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 р.
Василь Стефаник, Лесь Мартович та Марк Черемшина - Покутська трійця: умовне об’єднання трьох українських письменників, усі троє були з Покуття. Молоді письменники сформувалися під впливом І. Франка. Літературну діяльність В. Стефаник розпочав поезіями в прозі та не знайшов для них видавця. З 1897 р. в газетах почали з’являтися його реалістичні новели. Пізніше вийшли збірки творів "Синя книжечка", "Камінний хрест", "Дорога", «Моє слово», «Земля» та інші.
Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р.
За рішенням уряду в хаті письменника створений літературно-меморіальний музей. Івано-Франківському педінституту було присвоєне ім’я Стефаника. Видатному майстрові слова встановлені пам’ятники в Русові, Снятині, Львові.
Одного разу Василь Стефаник запитав письменника Гната Хоткевича, автора великих прозових творів:
"Я не розумію, як ви можете так багато і так легко писати?"
Хоткевич відповів:
"Бачите, така вже несправедливість на цьому світі. Вам досить написати кілька сторінок, щоб сказати, що ви маєте талант, а мені треба – цілу книжку."
Він народився 1871 р. в сімї заможного селянина в с. Русів Гнятинського повіту на Станіславщині, нині - Інано-Франківщина. Навчався в школах у с. Русові та м. Снятині, потім у польській гімназії у м. Коломиї. Зазнав знущання від учнів та вчителів. В гімназії подружився з Л. Мартовичем. Їх обох у 1890 р. виключили з гімназії за українську громадсько-політичну діяльність. В. Стефаник закінчив гімназію в Дрогобичі 1892 р. і вступив за бажанням батька на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р. З 1903 р. Стефаник постійно жив у селі - Стецеві, а потім до кінця життя - у Русові. Зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими письменниками. До розпаду Австро-Угорської імперії 1918 р. виконував обов’язки депутата австрійського парламенту. Брав участь у роботі Української національної ради Західноукраїнської народної республіки і був в Києві на чолі делегації ЗУНР під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 р.
Василь Стефаник, Лесь Мартович та Марк Черемшина - Покутська трійця: умовне об’єднання трьох українських письменників, усі троє були з Покуття. Молоді письменники сформувалися під впливом І. Франка. Літературну діяльність В. Стефаник розпочав поезіями в прозі та не знайшов для них видавця. З 1897 р. в газетах почали з’являтися його реалістичні новели. Пізніше вийшли збірки творів "Синя книжечка", "Камінний хрест", "Дорога", «Моє слово», «Земля» та інші.
Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р.
За рішенням уряду в хаті письменника створений літературно-меморіальний музей. Івано-Франківському педінституту було присвоєне ім’я Стефаника. Видатному майстрові слова встановлені пам’ятники в Русові, Снятині, Львові.
Немає коментарів:
Дописати коментар