Шарль Бодлер

Шарль Бодлер, класик французької та світової літератури, поет і критик, народився 9 квітня 1821 р. в Парижі. У 6-літньому віці втратив батька, учасника Великої французької революції. Матір незабаром вийшла заміж. Таке швидке заміжжя матері завдало Бодлеру душевної травми: у хлопчика склалися напружені стосунки з вітчимом, його відправили в пансіон у Ліоні, згодом віддали в ліцей Людовіка Великого, де він зазнавав частих нападів меланхолії. Бодлер закінчив ліцей, але від службової кар'єри відмовився. З 1839 по 1841 pp. вів дозвільний спосіб життя літературної богеми в Латинському кварталі Парижа. Познайомився з Л. де Лілем, П. Дюпоном, багато читав. 

На 40-і роки припадає початок літературної діяльності Бодлера. Він публікує статті та окремі вірші, брошури. З-поміж них найцікавішими є «Салон 1845року»(«Le salon de 1845», 1845) і «Салон 1846 року» («Le salon de 1846», 1846), де Бодлер виявив себе талановитим художнім критиком. Бодлер брав активну участь у революції 1848 p., бився на барикадах, видавав газету «Суспільний порятунок». 

У 1846-1847 pp. Бодлер відкрив для себе Е. По, талант якого вважав спорідненим за духом. Перекладав новели Е. По французькою мовою.

Найзначнішим твором Бодлера стала поетична збірка «Квіти зла» («Les fleurs du mal», 1857), яка спричинилася до судового процесу проти поета зі звинуваченням в «аморальності». Бодлер змушений був вилучити з першого видання 6 поезій. У 1861 р. вийшло друком друге видання книжки, доповнене 35 новими поезіями. 

У 1864 р. безгрошів'я спонукало Бодлера відправитись у Бельгію з читанням лекцій. Лекції успіху не мали. Бодлер написав «Маленькі поеми в прозі» («Petits poemes en prose», 1869; вид. посмертно), вирішивши не повертатися у Францію, поки не доб'ється успіху та визнання. 

4 лютого 1866 р. під час відвідин церкви Сен-Лу в Намюрі Бодлер знепритомнів. Паралізованого і з втраченим даром мови, його перевезли в Париж, де він і помер 31 серпня 1867 р. 

Окрім ліричних поезій, перу Бодлера належать збірка статей «Романтичне мистецтво» («L'art romantique», 1846—1868, вид. посмертно) і трактат про наркотики «Штучний рай» («Les paradis artificiels», 1860). 

Бодлер одним із перших увів у французьку поезію урбаністичну тему. В одному з листів він писав: «У цю жорстоку книгу я вклав увесь свій розум, усе своє серце, свою віру і ненависть». Назва збірки підкреслює її головну думку — привабливість зла для сучасної людини. Ліричний герой Бодлера роздвоєний: він розривається між ідеалом духовної краси та красою зла («Хвора муза», «Ідеал», «Гімн красі»). 

Бодлер — предтеча французьких символістів і «духовний батько» європейського декадансу кінця XIX ст. І. Франко та Леся Українка зараховували Бодлера до видатних представників французької літератури XIX ст.