Кобзарське мистецтво
9 квітня 1894 року 126 років від дня народження знаменитого українського кобзаря
Олександра Андрійовича Маркевича. Народився О. Маркевич в с. Довгалівське Київської області. Під час Першої світової війни юнак був поранений, внаслідок чого повністю втратив зір. Не маючи можливості знайти повноцінну роботу, Олександр навчився грі на кобзі і вирушив мандрувати по селах, виконуючи душевні пісні, збирав пісні для свого репертуару.
Важливою подією в житті О. Маркевича стала участь в роботі першої Республіканської наради кобзарів і лірників України, що була скликана Інститутом українського фольклору Академії наук УРСР в 1939 р. Тут він познайомився з багатьма своїми сучасниками — відомими кобзарями України. Того самого року був утворений кобзарський ансамбль, який обїхав багато міст і сіл України, пропагуючи українські народні думи і пісні. У 1951 році Маркевича запросили в Київську капелу кобзарів при Українському товаристві сліпих. У 1969 році він став одним із засновників кобзарського співтовариства.
Олександр Маркевич брав участь у численних гастрольних концертах в різних містах, урочистих подіях, присвячених народним українським співакам П. Носачу, Ф. Кушнерику та інших. З кобзарем П. Носачем, своїм другом і учнем багато мандрував селами України (Таращанський, Рокитнянський та Володимирський райони на Київщині).
У його репертуарі: дума «Про трьох братів самарських», історичні пісні: «Про Морозенка», «Кармалюк», «Байда», «Бондарівна», «Про сотника Харка», «Про Супруна». Виконував пісні і на слова Т. Шевченка: «Думи мої, думи», «Тече вода в синє море», «Тополя», «Перебендя». До багатьох віршів Т. Шевченка складав власні мелодії. Виконував твори літературного походження: пісні на слова С. Руданського «Чорний комір», Л. Глібова «Горлиця й Горобець» та ін. Написав музику до них.
Пішов з життя талановитий кобзар у 1978 році 5 лютого.
9 квітня 1894 року 126 років від дня народження знаменитого українського кобзаря
Олександра Андрійовича Маркевича. Народився О. Маркевич в с. Довгалівське Київської області. Під час Першої світової війни юнак був поранений, внаслідок чого повністю втратив зір. Не маючи можливості знайти повноцінну роботу, Олександр навчився грі на кобзі і вирушив мандрувати по селах, виконуючи душевні пісні, збирав пісні для свого репертуару.
Важливою подією в житті О. Маркевича стала участь в роботі першої Республіканської наради кобзарів і лірників України, що була скликана Інститутом українського фольклору Академії наук УРСР в 1939 р. Тут він познайомився з багатьма своїми сучасниками — відомими кобзарями України. Того самого року був утворений кобзарський ансамбль, який обїхав багато міст і сіл України, пропагуючи українські народні думи і пісні. У 1951 році Маркевича запросили в Київську капелу кобзарів при Українському товаристві сліпих. У 1969 році він став одним із засновників кобзарського співтовариства.
Олександр Маркевич брав участь у численних гастрольних концертах в різних містах, урочистих подіях, присвячених народним українським співакам П. Носачу, Ф. Кушнерику та інших. З кобзарем П. Носачем, своїм другом і учнем багато мандрував селами України (Таращанський, Рокитнянський та Володимирський райони на Київщині).
У його репертуарі: дума «Про трьох братів самарських», історичні пісні: «Про Морозенка», «Кармалюк», «Байда», «Бондарівна», «Про сотника Харка», «Про Супруна». Виконував пісні і на слова Т. Шевченка: «Думи мої, думи», «Тече вода в синє море», «Тополя», «Перебендя». До багатьох віршів Т. Шевченка складав власні мелодії. Виконував твори літературного походження: пісні на слова С. Руданського «Чорний комір», Л. Глібова «Горлиця й Горобець» та ін. Написав музику до них.
Пішов з життя талановитий кобзар у 1978 році 5 лютого.
Немає коментарів:
Дописати коментар