,,Мова – перша зброя в боротьбі: виживе мова, виживе й Вітчизна” – Олександр Ільченко.
Ільченко Олександр - український письменник, перекладач, драматург і сценарист, родоначальник української химерної прози. Народився 4 червня 1909 р. в м. Харків. Навчаючись у семирічній гімназії, Олександр почав підпрацьовувати у друкарні видавничим коректором. Там він від руки адаптовував твори Івана Франка, Лесі Українки та інших класиків під новоприйнятий правопис. Далі освіту здобував у Харківському інституті народної освіти. У 1937 році батька Олександра за доносом заарештували і засудили за націоналізм. Заслали до Сибіру, де він помер через чотири роки від голоду. Посмертно реабілітували у 1958 році.
Ільченко почав друкуватися з 1929 року. Був членом Спілки письменників України. Під час Другої світової війни працював спеціальним кореспондентом газети "Известия", з 1943 р. - в журналі "Україна". Автор повістей "Петербурзька осінь", "Італійське каприччо", "Звичайний хлопець", "Солом'яна рукавичка"; п'єси "Завтра вранці"; сценарію документальної стрічки "Шахтарі Донбасу" (1950). Найвідоміший твір О. Ільченка – роман "Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця" вийшов друком 1958 р. і до 1985 р. виходила чотири рази. У 1961 році відбулася успішна прем’єра кінофільму «Роман і Франческа» - мелодрама, над якою працював сценарист Олександр Ільченко, режисер-постановник Володимир Денисенко, автор пісень Дмитро Павличко, композитор Олександр Білаш. Олександр Ільченко входив до складу керівництві товариства дружби з Італією. Він у всьому любив точність і пунктуальність. Його друг, Михайло Стельмах, і той приходив до нього вчасно.
Помер Олександр Ільченко 16 вересня 1994 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлено пам’ятник із бронзовим Мамаєм і автографом Олександра Єлисейовича Ільченка.
Ільченко Олександр - український письменник, перекладач, драматург і сценарист, родоначальник української химерної прози. Народився 4 червня 1909 р. в м. Харків. Навчаючись у семирічній гімназії, Олександр почав підпрацьовувати у друкарні видавничим коректором. Там він від руки адаптовував твори Івана Франка, Лесі Українки та інших класиків під новоприйнятий правопис. Далі освіту здобував у Харківському інституті народної освіти. У 1937 році батька Олександра за доносом заарештували і засудили за націоналізм. Заслали до Сибіру, де він помер через чотири роки від голоду. Посмертно реабілітували у 1958 році.
Ільченко почав друкуватися з 1929 року. Був членом Спілки письменників України. Під час Другої світової війни працював спеціальним кореспондентом газети "Известия", з 1943 р. - в журналі "Україна". Автор повістей "Петербурзька осінь", "Італійське каприччо", "Звичайний хлопець", "Солом'яна рукавичка"; п'єси "Завтра вранці"; сценарію документальної стрічки "Шахтарі Донбасу" (1950). Найвідоміший твір О. Ільченка – роман "Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця" вийшов друком 1958 р. і до 1985 р. виходила чотири рази. У 1961 році відбулася успішна прем’єра кінофільму «Роман і Франческа» - мелодрама, над якою працював сценарист Олександр Ільченко, режисер-постановник Володимир Денисенко, автор пісень Дмитро Павличко, композитор Олександр Білаш. Олександр Ільченко входив до складу керівництві товариства дружби з Італією. Він у всьому любив точність і пунктуальність. Його друг, Михайло Стельмах, і той приходив до нього вчасно.
Помер Олександр Ільченко 16 вересня 1994 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлено пам’ятник із бронзовим Мамаєм і автографом Олександра Єлисейовича Ільченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар