25 червня 1886 р. у Львові в родині священника народився Іван Петрович Крип’якевич – український історик, книго- та джерелознавець, бібліограф, громадсько-освітній діяч, журналіст, організатор бібліографічної праці в українських наукових установах, академік НАНУ. Дійсний член НТШ з 1911 р., учень М. Грушевського. Професор Львівського університету, директор Інституту суспільних наук НАНУ, нині Інститут українознавства його імені. Основним напрямом наукових студій стала історія Війська Запорозького і Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. Автор ряду підручників з історії України.
Після закінчення університету в 1909 р. Іван Крип’якевич розпочинає викладацьку діяльність, друкується у популярних наукових виданнях, стає дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, де працює молодшим бібліотекарем протягом 1911–1912 рр. Редактором журналів «Дзвінок» (1911–1914) та «Ілюстрованої України» (1913–1914). У роки радянської влади Іван Петрович зазнавав переслідувань за «націоналістичні збочення».
І. Крип’якевич досліджував історію України та питання української культури, головним чином, доби феодалізму. Його творчість охоплювала майже всі ділянки української історіографії та історичних допоміжних наук. Іван Петрович – автор понад 600 праць з історії України. Окремі статті виходили у періодиці української діаспори в США. Автор історико-бібліографічної розвідки «Мемуари українців ХVІ–ХVІІІ ст.» (1924).
Ґрунтовне бібліографічне оснащення наукових праць «Історія України» (1990), «Богдан Хмельницький» (1990) та інші – це вагомий внесок у розвиток історичної бібліографії України. Найбільша джерелознавча праця І. П. Крип’якевича – «Документи Богдана Хмельницького (1648–1657)» (1961).
Вивчав історію українських друкарень, стародруки, діяльність І. Федорова, працював над укладанням картотеки львівських стародруків ХVІ–ХVІІІ ст., досліджував екслібриси, українську книжкову гравюру. Одна з найважливіших бібліографознавчих статей І. П. Крип’якевича – «Бібліографія історії України в дожовтневий період» (1958).
Помер І. П. Крип’якевич 21 квітня 1967 р. у Львові.
Після закінчення університету в 1909 р. Іван Крип’якевич розпочинає викладацьку діяльність, друкується у популярних наукових виданнях, стає дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка, де працює молодшим бібліотекарем протягом 1911–1912 рр. Редактором журналів «Дзвінок» (1911–1914) та «Ілюстрованої України» (1913–1914). У роки радянської влади Іван Петрович зазнавав переслідувань за «націоналістичні збочення».
І. Крип’якевич досліджував історію України та питання української культури, головним чином, доби феодалізму. Його творчість охоплювала майже всі ділянки української історіографії та історичних допоміжних наук. Іван Петрович – автор понад 600 праць з історії України. Окремі статті виходили у періодиці української діаспори в США. Автор історико-бібліографічної розвідки «Мемуари українців ХVІ–ХVІІІ ст.» (1924).
Ґрунтовне бібліографічне оснащення наукових праць «Історія України» (1990), «Богдан Хмельницький» (1990) та інші – це вагомий внесок у розвиток історичної бібліографії України. Найбільша джерелознавча праця І. П. Крип’якевича – «Документи Богдана Хмельницького (1648–1657)» (1961).
Вивчав історію українських друкарень, стародруки, діяльність І. Федорова, працював над укладанням картотеки львівських стародруків ХVІ–ХVІІІ ст., досліджував екслібриси, українську книжкову гравюру. Одна з найважливіших бібліографознавчих статей І. П. Крип’якевича – «Бібліографія історії України в дожовтневий період» (1958).
Помер І. П. Крип’якевич 21 квітня 1967 р. у Львові.
Немає коментарів:
Дописати коментар