Лешко Дезидерій Владислав Городецький - український та польський архітектор, підприємець, меценат, «київським Гауді», поляк за походженням. Народився Владислав Городецький 4 червня 1863 року в Подільській губернії. Навчаючись в Одеському реальному училищі у п’ятому класі, одержав із Петербурга свідоцтво ради Імператорської академії мистецтв про визнання гідним похвали за учнівський «малюнок пензлем із гіпсу». Через два роки був прийнятий до Академії мистецтв у Петербурзі як виняток - Городецькому виповнилося 22 роки, а вік абітурієнтів був до 20 років. Через хворобу після четвертого курсу залишив столицю імперії. Поїхав працювати помічником головного архітектора Київського навчального округу. У Києві Владислав Городецький прожив 30 років. Носив шикарний одяг - паризькі костюми, взуття. Був стрілцем світового класу на різних міжнародних змаганнях у Західній Європі. Знався на стрілецькій зброї та мисливських собаках.
Городецький спорудив родинну усипальницю на Аскольдовій могилі із різьбленим іконостасом білого мармуру на замовлення барона Штейнгеля. Для землевласників Балашових Городецький спроєктував на Поділлі та Київщині: будинок управителя в Шпикові, каплицю та зразковий холодильник у Рахнах-Лісових, лікарню і стайні в Мошнах, спиртзавод у Байбузах, шлюзи на річці Вільшаній, дві гімназії та церкву у Черкасах. Городецький брав участь у проєктуванні київських міських каналізаційних мереж.Він побудував Міський музей, нині Національний художній музей, із класичним шестиколонним портиком з двома левами Еліо Саля, також неоготичного стилю костел Святого Миколая, вперше використавши залізобетонні палі та перекриття, а Еліо Саля прикрасив храм фігурами янголів.
Городецький вигідно одружився з Корнелією, дочкою купця 1-ї гільдії Йосифа Івановича Марра. Для неї Владислав збудував дивовижний "Будинок з химерами", розробляв різні моделі взуття та одягу, виконував найтонші ювелірні вироби, разом вони їздили до Неаполя, де Городецький мав власну яхту.
Коли прийшла влада більшовиків, виїхав до Варшави. Працював у Польщі архітектором у міністерстві, згодом головним архітектором філії американської компанії «Генрі Улен і Ко» в Персії, нині Іран. Збудував палац шаха у традиціях східної архітектури. Пристрасність до мисливства стала темою літературних оповідань, ілюстрованих автором. Їздив у науково-пізнавальні експедиції по Центральній Азії, Африці, Індії. У кінці 1929 року, після полювання в північній провінції Ірану, архітекторові стало зле. 3 січня 1930 року Владислав Городецький помер від серцевого нападу у спорудженому ним готелі в Тегерані.
У Києві вулиця Миколаївська, у проектуванні й будівництві якої Городецький брав безпосередню участь, у 1996 р. названа вулицею Архітектора Городецького.
Городецький спорудив родинну усипальницю на Аскольдовій могилі із різьбленим іконостасом білого мармуру на замовлення барона Штейнгеля. Для землевласників Балашових Городецький спроєктував на Поділлі та Київщині: будинок управителя в Шпикові, каплицю та зразковий холодильник у Рахнах-Лісових, лікарню і стайні в Мошнах, спиртзавод у Байбузах, шлюзи на річці Вільшаній, дві гімназії та церкву у Черкасах. Городецький брав участь у проєктуванні київських міських каналізаційних мереж.Він побудував Міський музей, нині Національний художній музей, із класичним шестиколонним портиком з двома левами Еліо Саля, також неоготичного стилю костел Святого Миколая, вперше використавши залізобетонні палі та перекриття, а Еліо Саля прикрасив храм фігурами янголів.
Городецький вигідно одружився з Корнелією, дочкою купця 1-ї гільдії Йосифа Івановича Марра. Для неї Владислав збудував дивовижний "Будинок з химерами", розробляв різні моделі взуття та одягу, виконував найтонші ювелірні вироби, разом вони їздили до Неаполя, де Городецький мав власну яхту.
Коли прийшла влада більшовиків, виїхав до Варшави. Працював у Польщі архітектором у міністерстві, згодом головним архітектором філії американської компанії «Генрі Улен і Ко» в Персії, нині Іран. Збудував палац шаха у традиціях східної архітектури. Пристрасність до мисливства стала темою літературних оповідань, ілюстрованих автором. Їздив у науково-пізнавальні експедиції по Центральній Азії, Африці, Індії. У кінці 1929 року, після полювання в північній провінції Ірану, архітекторові стало зле. 3 січня 1930 року Владислав Городецький помер від серцевого нападу у спорудженому ним готелі в Тегерані.
У Києві вулиця Миколаївська, у проектуванні й будівництві якої Городецький брав безпосередню участь, у 1996 р. названа вулицею Архітектора Городецького.
Немає коментарів:
Дописати коментар