25 років тому, 14 липня 1995 року помер Олесь Гончар — український письменник, літературний критик, громадський діяч, перший лауреат премії імені Тараса Шевченка (9 березня 1962), голова Спілки письменників України (1959–1971), академік НАН України (1978).
Небагато знайдеться людей, кому відомо, що справжнє ім’я Олеся Гончара — Олександр, а прізвище його — Біличенко. Олександр Біличенко 1927 року при вступі до школи був записаний як Олесь Гончар (дівоче прізвище матері) ім'я Олесь з'явилося, бо в класі вже був інший Сашко, тому, щоб розрізняти учнів, хлопця записали як Олесь).
Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.
Ранні оповідання й повісті («Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» тощо) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз стрічався в житті. 1936 р., коли почалася громадянська війна в Іспанії, молодий Гончар гаряче мріяв потрапити в саму гущу тих подій. Цьому бажанню тоді не судилося збутися. У червні 1941 р. Олесь Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Про долю цього батальйону письменник написав у романі «Людина і зброя», за який став лауреатом премії ім. Шевченка.
В Часи незалежності на сесії Верховної Ради України після історичного референдуму 1 грудня 1991 року Олесь Гончар проголосив результати волевиявлення українців жити у незалежній Україні. У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав О.Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років».
Також, Олесь Гончар був одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря, меморіальну дошку якому було відкрито 17 травня 2011 року на будівлі собору.
Нагороджений орденом ,,Слави’’, ,,Червоної зірки’’, трьома медалями ,,За відвагу’’, і медаллю ,,За оборону Києва’’.
Помер О.Гончар 14 липня 1995 р. у Києві, похований на Байковому цвинтарі. Пам'ятник Олесю Гончару відкритий 29 травня 2001 на розі вулиць Михайла Коцюбинського та В'ячеслава Липинського біля входу в парк ім. О. Гончара. Неподалік від цього місця, письменник жив і працював у квартирі 65 в письменницькому будинку «Роліт» (вул. Богдана Хмельницького, 68).
Небагато знайдеться людей, кому відомо, що справжнє ім’я Олеся Гончара — Олександр, а прізвище його — Біличенко. Олександр Біличенко 1927 року при вступі до школи був записаний як Олесь Гончар (дівоче прізвище матері) ім'я Олесь з'явилося, бо в класі вже був інший Сашко, тому, щоб розрізняти учнів, хлопця записали як Олесь).
Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова.
Ранні оповідання й повісті («Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» тощо) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз стрічався в житті. 1936 р., коли почалася громадянська війна в Іспанії, молодий Гончар гаряче мріяв потрапити в саму гущу тих подій. Цьому бажанню тоді не судилося збутися. У червні 1941 р. Олесь Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Про долю цього батальйону письменник написав у романі «Людина і зброя», за який став лауреатом премії ім. Шевченка.
В Часи незалежності на сесії Верховної Ради України після історичного референдуму 1 грудня 1991 року Олесь Гончар проголосив результати волевиявлення українців жити у незалежній Україні. У 1993 році Міжнародний біографічний центр у Кембріджі (Англія) визнав О.Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років».
Також, Олесь Гончар був одним з ініціаторів відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря, меморіальну дошку якому було відкрито 17 травня 2011 року на будівлі собору.
Нагороджений орденом ,,Слави’’, ,,Червоної зірки’’, трьома медалями ,,За відвагу’’, і медаллю ,,За оборону Києва’’.
Помер О.Гончар 14 липня 1995 р. у Києві, похований на Байковому цвинтарі. Пам'ятник Олесю Гончару відкритий 29 травня 2001 на розі вулиць Михайла Коцюбинського та В'ячеслава Липинського біля входу в парк ім. О. Гончара. Неподалік від цього місця, письменник жив і працював у квартирі 65 в письменницькому будинку «Роліт» (вул. Богдана Хмельницького, 68).
Немає коментарів:
Дописати коментар