19 жовтня 1854 року народився художник харківської пейзажної школи Сергій Васильківський. Його полотна надзвичайно ліричні, але основна тема картин – історія та побут українців. Розвиток цього жанру припав саме на період Емського і Валуєвських указів, які забороняли будь-які прояви українського. Першим вчителем із художнього малювання став Дмитро Безперчий, який колись був кріпаком, знайомим Тараса Шевченка й учнем Карла Брюллова. Саме Дмитро готував Васильківського до вступу в приватну школу малювання Марії Раєвської-Іванової. Січень 1879-го став переломним у творчості молодого художника – він перевівся у пейзажний клас. Його вчителями стали Михайло Клодт та Володимир Орловський, який був духовним батьком для українців, що навчалися в академії. Грошей у Васильківського не було, родичі матеріально не допомагали, тож йому доводилося копіювати картини на продаж. Жити теж було ніде, тому академія виділила йому місце на горищі, яке називали “казьонкою”. Там він жив із такими ж малозабезпеченими студентами, які в майбутньому стануть видатними художниками. Потім вони часто згадували, як із голоду з’їли сімейну реліквію Васильківських – старовинну ікону, намальовану на в’яленій камбалі.
У 1879 році Сергій отримав свою першу винагороду – малу срібну медаль за етюд з натури, а за два роки ще одну. У 1883-му Васильківський написав перші серйозні роботи, серед яких “Весна на Україні”, “Влітку”, “Кам’яна балка”, “На околиці”. Ці полотна дозволили художнику експонуватися на Великій Всеросійській академічній художній виставці. До каталогу найкращих картин потрапило одразу три його роботи.
Картини Сергія привертали все більше уваги, а критика давала найсхвальніші відгуки. Замовлення сипалися з усіх боків, навіть члени царської родини замовляли роботи майстру.
Харківський період творчості був надзвичайно плідним для майстра, його картини визнали взірцем українського пейзажу.
У 1895-му Васильківський разом з іменитими художниками (Бекетов, Уваров, Безперчий) розробив новий статут художньої школи у Харкові. Заснував художній гурток і архітектурно-мистецький відділ при ньому.
У 1900 році Сергій Іванович організував свою першу персональну виставку, на якій експонувалося понад 120 полотен майстра. У 1910-1911 роках Васильківський написав відомий портрет Шевченка, а також був членом журі конкурсу на проєкт пам’ятника Шевченкові 1911 року.
Він помер 8 жовтня 1917 року. Похований у Харкові поруч із батьками. Перед смертю художник заповів усі свої роботи, а це понад 1340 картин, Музею Слобідської України. А кошти митець віддав на створення у Харкові великого національного художнього музею.
Творча спадщина художника налічує понад три тисячі творів, але на жаль, більша частина його робіт втрачена під час німецько-радянської війни.
Немає коментарів:
Дописати коментар