Читайте із задоволенням та користю. Підбірка книг Володимира Лиса.
вівторок, 9 червня 2020 р.
Трійця - символ оновлення життя
До вашої уваги наша виставка-інсталяція, яка увібрала в себе кращі традиції свята.
Трійця - свято неба і землі! 7 червня святкуємо зішестя Святого Духа, або ж Трійцю - одне з дванадцяти найбільших свят православного люду.
Трійця - символ оновлення життя. У Євангелії йдеться, що на 50-й день після Воскресіння на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді язиків полум'я, і вони заговорили різними мовами, щоб проповідувати християнство всім народам світу. Цією подією відкрилася світові уся повнота Трійці, і люди побачили три іпостасі Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа.
Прикрашати храми, оселі та городи квітами, напевне, почали ще з давніх-давен, коли з природою пов’язували великі й малі події в родині, врожай і природні явища. Дівчата ворожили, жінки збирали цілющі трави для лікування на весь рік, чоловіки та парубки організовували місцеві гуляння. Але треба мати на увазі, що церква далеко не вітає подібні дії, тому про ворожіння вже майже не згадується, хіба що в канві звичайних веселощів та розваг, які особливого смислового навантаження не несуть.
Вважалося, що в цей день можна зустріти русалку і що вона навіть може залоскотати, тому вже наші ближчі пращури, тобто християни, не виходили цього дня з оселі без хрестика на шиї.
З давніших заборон - не робити віників з гілок дерев, не будувати дерев’яні паркани. Словом, не використовувати природу в корисливих цілях, а просто бути з нею в унісон. На Трійцю природа просто промовляє до людини мовою комах, пташок, природи. Не одне покоління вслухалося в цю мову, і всі ці спостереження вилилися в ланцюжок прикмет і вірувань, які передаються з покоління в покоління.
У цей день збиралися толоки на природі - цілими селами чи великими родинами. Господині приносили свої наїдки-напої. Прийнято було готувати багато і смачно, основними стравами були короваї, хліб, пиріжки, м'ясні страви.
Трійця - свято неба і землі! 7 червня святкуємо зішестя Святого Духа, або ж Трійцю - одне з дванадцяти найбільших свят православного люду.
Трійця - символ оновлення життя. У Євангелії йдеться, що на 50-й день після Воскресіння на апостолів зійшов Святий Дух у вигляді язиків полум'я, і вони заговорили різними мовами, щоб проповідувати християнство всім народам світу. Цією подією відкрилася світові уся повнота Трійці, і люди побачили три іпостасі Єдиного Бога: Отця, Сина та Святого Духа.
Прикрашати храми, оселі та городи квітами, напевне, почали ще з давніх-давен, коли з природою пов’язували великі й малі події в родині, врожай і природні явища. Дівчата ворожили, жінки збирали цілющі трави для лікування на весь рік, чоловіки та парубки організовували місцеві гуляння. Але треба мати на увазі, що церква далеко не вітає подібні дії, тому про ворожіння вже майже не згадується, хіба що в канві звичайних веселощів та розваг, які особливого смислового навантаження не несуть.
Вважалося, що в цей день можна зустріти русалку і що вона навіть може залоскотати, тому вже наші ближчі пращури, тобто християни, не виходили цього дня з оселі без хрестика на шиї.
З давніших заборон - не робити віників з гілок дерев, не будувати дерев’яні паркани. Словом, не використовувати природу в корисливих цілях, а просто бути з нею в унісон. На Трійцю природа просто промовляє до людини мовою комах, пташок, природи. Не одне покоління вслухалося в цю мову, і всі ці спостереження вилилися в ланцюжок прикмет і вірувань, які передаються з покоління в покоління.
У цей день збиралися толоки на природі - цілими селами чи великими родинами. Господині приносили свої наїдки-напої. Прийнято було готувати багато і смачно, основними стравами були короваї, хліб, пиріжки, м'ясні страви.
Степан Сабадаш
Українське ретро Степан Сабадаш - музична година.
5 червня 100 років від дня народження Сабадаша Степана Олексійовича - українського хорового диригента, композитора, Заслуженого діяча мистецтв УРСР, Народного артиста України, одного із засновників українського естрадного вокалу.
Народився в с. Ванчинець в 1920 р., нині село Новоселицького району Чернівецької області (тоді Румунія). Його батьки були дуже працьовитими. Степан, як і інші діти, не цурався важкої сільської роботи. Але з дитинства любив співати, хотів мати скрипку, навіть сам намагався її змайструвати, коли йому було 11 років. Грі на музичних інструментах Степана навчав церковний регент і окрім скрипки - на трубі. Степан навіть грав у сільському духовому оркестрі та через хворобу трубу залишив. Однак став легендарним акордіоністом. Музичну освіту здобув у Чернівецькому музичному училищі. В 1944-1945 рр. очолив військовий оркестр і з успіхом виступав у військових частинах. Після війни він - концертмейстер Чернівецького драматичного театру, керівник вокально-інструментального ансамблю "Марічка" при Палаці культури текстильників. Він автор чудових пісень, які співала вся Україна - «Очі волошкові», «Пісня з полонини», «Вишні», а особливо —легендарної «Марічки», що лунала на всіх континентах у виконанні Д. Гатюка. Уперше пісню «Марічка» виконав 1955 р. хор музучилища, де заочно навчався С. Сабадаш. Овації, здавалося, ніколи не вщухнуть. Від 1967 р. працював у Києві, де до 1980 р. керував вокально-інструментальним ансамблем при Жовтневому палаці культури. Виступи з авторськими концертами ставали дедалі рідше – композитор втрачав слух. Помер С. О. Сабадаш 28 серпня 2006 р. в Києві.
Пісні Сабадаша - патріотичні, ліричні, жартівливі. Йому належать численні обробки українських народних пісень, публікації у часописах і альманахах.
Пісне з полонини
Очі волошкові
Марічка
Пісня молодички
Українське танго Диво сон
Олександр Ільченко
,,Мова – перша зброя в боротьбі: виживе мова, виживе й Вітчизна” – Олександр Ільченко.
Ільченко Олександр - український письменник, перекладач, драматург і сценарист, родоначальник української химерної прози. Народився 4 червня 1909 р. в м. Харків. Навчаючись у семирічній гімназії, Олександр почав підпрацьовувати у друкарні видавничим коректором. Там він від руки адаптовував твори Івана Франка, Лесі Українки та інших класиків під новоприйнятий правопис. Далі освіту здобував у Харківському інституті народної освіти. У 1937 році батька Олександра за доносом заарештували і засудили за націоналізм. Заслали до Сибіру, де він помер через чотири роки від голоду. Посмертно реабілітували у 1958 році.
Ільченко почав друкуватися з 1929 року. Був членом Спілки письменників України. Під час Другої світової війни працював спеціальним кореспондентом газети "Известия", з 1943 р. - в журналі "Україна". Автор повістей "Петербурзька осінь", "Італійське каприччо", "Звичайний хлопець", "Солом'яна рукавичка"; п'єси "Завтра вранці"; сценарію документальної стрічки "Шахтарі Донбасу" (1950). Найвідоміший твір О. Ільченка – роман "Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця" вийшов друком 1958 р. і до 1985 р. виходила чотири рази. У 1961 році відбулася успішна прем’єра кінофільму «Роман і Франческа» - мелодрама, над якою працював сценарист Олександр Ільченко, режисер-постановник Володимир Денисенко, автор пісень Дмитро Павличко, композитор Олександр Білаш. Олександр Ільченко входив до складу керівництві товариства дружби з Італією. Він у всьому любив точність і пунктуальність. Його друг, Михайло Стельмах, і той приходив до нього вчасно.
Помер Олександр Ільченко 16 вересня 1994 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлено пам’ятник із бронзовим Мамаєм і автографом Олександра Єлисейовича Ільченка.
Ільченко Олександр - український письменник, перекладач, драматург і сценарист, родоначальник української химерної прози. Народився 4 червня 1909 р. в м. Харків. Навчаючись у семирічній гімназії, Олександр почав підпрацьовувати у друкарні видавничим коректором. Там він від руки адаптовував твори Івана Франка, Лесі Українки та інших класиків під новоприйнятий правопис. Далі освіту здобував у Харківському інституті народної освіти. У 1937 році батька Олександра за доносом заарештували і засудили за націоналізм. Заслали до Сибіру, де він помер через чотири роки від голоду. Посмертно реабілітували у 1958 році.
Ільченко почав друкуватися з 1929 року. Був членом Спілки письменників України. Під час Другої світової війни працював спеціальним кореспондентом газети "Известия", з 1943 р. - в журналі "Україна". Автор повістей "Петербурзька осінь", "Італійське каприччо", "Звичайний хлопець", "Солом'яна рукавичка"; п'єси "Завтра вранці"; сценарію документальної стрічки "Шахтарі Донбасу" (1950). Найвідоміший твір О. Ільченка – роман "Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця" вийшов друком 1958 р. і до 1985 р. виходила чотири рази. У 1961 році відбулася успішна прем’єра кінофільму «Роман і Франческа» - мелодрама, над якою працював сценарист Олександр Ільченко, режисер-постановник Володимир Денисенко, автор пісень Дмитро Павличко, композитор Олександр Білаш. Олександр Ільченко входив до складу керівництві товариства дружби з Італією. Він у всьому любив точність і пунктуальність. Його друг, Михайло Стельмах, і той приходив до нього вчасно.
Помер Олександр Ільченко 16 вересня 1994 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі. На могилі встановлено пам’ятник із бронзовим Мамаєм і автографом Олександра Єлисейовича Ільченка.
Підписатися на:
Дописи (Atom)