Кожна мова, у своєму арсеналі має зброю, що допомагає увиразнити мовлення, збагатити його, передати всі відтінки значень. Це фразеологізми. Не виняток й українська мова. Українська мова багата не лише на приказки, а й на фразеологізми.

До її складу входять десятки тисяч сталих висловів, мовних кліше, приказок, афоризмів. Про Їхнє значення, походження ми вивчали на засідання клубу української мови ,,Мовосвіт України’’. Фразеологізм – це народна фраза, яка прижилася в побуті людей та пояснює ту чи іншу подію, явище, дію, певне поєднання низки слів, які разом мають глибокий зміст, а окремо не мають особливого значення. Жоден мовний стиль не обходиться без фразеологізмів. Найбільше їх у  художньому, публіцистичному, розмовному, де основна їх функція — вираження образності. В офіційно-діловому стилі такі мовні звороти покликані уніфікувати способи спілкування, зробити його чітким, у науковому — частіше фігурують як термінологічні сполуки, що виражають одне поняття. Особлива яскравість фразеологізмів виявляється в живому спілкуванні. 

За роки формування української культурної спадщини стали його невіддільною частиною, що відображає народну мудрість та багатство досвіду. У разі, коли потрібно образно висловитися про ту чи іншу ситуацію, стан чи взаємини, люди влучно застосовують ці словосполучення. Проте іноді не так легко здогадатися що означає фразеологізм. Фразеологізми, окрім поповнення словникового запасу, є джерелом веселих та цікавих асоціацій, завдяки яким повсякденні розмови стають більш художніми та витонченими. Вони наділяють українську мову експресивністю та колоритом.