Альбом-каталог ,,Українська емаль''

 Чергове поповнення мистецької складової нашого фонду, дарунок від читачів - ,,Українська емаль'', автор - Юлія Бородай. Альбом-каталог ,,Українська емаль''  - перший альбом в якому в повному обсязі презентовано різноманіття яскравих особистостей, що творять неперевершені поезії в цьому надзвичайному виді мистецтва. Адже у світовому просторі відбувається черговий ,,емалевий вибух''. Автор зібрав та дослідив творчість провідних емальєрів України, відтворивши історію цього виду мистецтва на межі ХХ-ХХІ столітть. 

Старовинне загадкове мистецтво емалі, виникло ще в Давньому Єгипті, а на території України дістало розвиток у ІІІ-V ст. у Наддніпрянщинні у формах браслетів і фібул. 

Альбом містить чудові ілюстрації творів емальєрного мистецтва на території України, розповідає про сучасний та перспективи. 

Альбом розрахований на широке коло читачів, учнів, студентів, бібліотекарів, всіх, хто цікавиться мистецтвом.

День порожніх стільців.

 #EmptyChairWeek: в Україні стартувала інформаційна кампанія пам’яті митців, яких забрала війна.

За ініціативи Українського ПЕН триватиме з 13 до 19 листопада.

15 листопада за ініціативою Міжнародного ПЕН з кінця 1980-х років світ відзначає День порожніх стільців. Порожні стільці на правозахисних акціях цього дня символізують авторів, які не можуть бути з нами через ув’язнення, переслідування, зникнення чи вбивство.

Цьогоріч до Дня порожніх стільців Український ПЕН ініціює #EmptyChairWeek — інформаційну кампанію пам’яті митців, життя яких забрала повномасштабна війна росії проти України.

Як це часом трапляється з митцями, про особу й творчість Любові Панченко у світі дізналися лише після її трагічної загибелі. 84-річна художниця померла у квітні 2022 року — її здоров’я підірвали голод і холод під час російської окупації Бучі.

Любов Панченко — надзвичайно різножанрова художниця, яка нині найбільше відома своїми декоративними розписами. Однак вона здобула професійну освіту і володіла різними техніками, зокрема ліногравюрою та аквареллю. У неї надзвичайно цікаві роботи в техніці колажу, які вона створювала з обрізків пальтової тканини. Крім того, Панченко багато років працювала професійною художницею-модельєркою та створювала різні дизайни одягу",

Любов Панченко – жива легенда українського національного мистецтва. Народилася 1938 року в селі Київської області. Батьки ніколи не схвалювали захоплення малюванням і у дитинстві Любу били по руках, якщо вона бралася за олівець.

Свій талант Панченко розкрила, ставши дизайнеркою одягу. Створювала ескізи одягу, декоративний розпис, аплікації з тканини, графіку, живопис.

Вона завжди обстоювала українську мову і культуру. Панченко малювала писанки, вишивала національні строї для хорів, збирала гроші для допомоги політв'язням, що відбували покарання «за антирадянську агітацію та пропаганду». За її участі в Києві відродилася традиція різдвяного колядування та вертепу. В усіх творах Панченко, незалежно від техніки виконання, є українські мотиви. Вона добре знала народне мистецтво і спиралася на нього у власній роботі. Зокрема, вплітала національні орнаменти в малюнки і в дизайн одягу.

За довге життя мисткині виставок було небагато — наймасштабніша відбулася у 2008 році в Національному музеї літератури, коли публіці представили півтори сотні її творів.

Хтось із шістдесятників сказав, що Любов Панченко була, як їхній прапор. Одягнути й носити вишиванку — це вже був невербальний опір! А ще Люба завжди та скрізь розмовляла українською мовою, мала свою думку, вміла дотепно й гостро відповісти. «Вона багато знала прислів’їв, приказок народних, вона ними сипала. Її українська мова була багата, пересипана тими зворотами. Багато вона знала народних звичаїв. Це йшло від її батьків», — згадувала її сусідка й товаришка Валентина Чорновіл.

Знана майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, котра займалася декоруванням одягу в українському національному стилі, як і її багатостраждальне місто потрапила під окупацію. Немолода і хвора, прикута до ліжка жінка, фактично цілий місяць голодувала та зазнавала інших поневірянь. Коли Бучу визволили, стало відомо, що Любов Панченко, виснажена перебуванням в окупованій Бучі, у лікарні в критичному стані, люди почали збирати кошти, щоб оплатити їй перебування в пансіонаті. На жаль, урятувати художницю не вдалося. Після її смерті 30 квітня 2022 року частина невикористаних коштів пішла на друк 500 примірників альбому, який презентували у вересні минулого року.

Нині творчу спадщину художниці, яка ще зовсім недавно зберігалася в її помешканні, можна побачити в Музеї шістдесятництва в столиці. Зовсім незадовго до війни Любов Михайлівна передала їх туди на зберігання, як відчуваючи, що щось може трапитись. Але сталося непоправне з її рідною Бучею, а відповідно – і з нею. Але хочеться вірити, що її неймовірні мотиви квітнутимуть, а українці ще довго ними милуватимуться. І обов’язково наші жінки носитимуть її візерунки на своєму одязі, зберігаючи у такий спосіб пам’ять про мисткиню.

#EmptyChairWeek

16 листопада – Міжнародний день толерантності.

  Толерантність це «повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності», також «визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним становищем, мовою, поведінкою і цінностями й мають право жити в світі і зберігати свою індивідуальність» – проголошує Декларація принципів толерантності, яка була прийнята 1995 року на 28-й Генеральній конференції ЮНЕСО.

До Міжнародного дня толерантності бібліотека підготувала добірку книг «Інший не означає гірший». Книги і читання допомагають толерантному ставленню до розмаїття культур світу, сприяють здатності розуміння способу життя іншого народу, терпимість до іншого способу життя, поведінки, релігії. Це активна позиція визнання прав та основних свобод. Визначення толерантності у великому тлумачному словнику української мови – «здатність переносити несприятливий вплив яких-небудь факторів; як поблажливість, терпимість до чиїхось думок, поглядів, вірувань».

Яскравий внесок в розуміння поняття «толерантність» зробили Г. Сковорода, В. Винниченко, М. Грушевський, М. Драгоманов та інші українські діячі, висвітлюючи в своїх творах різні сторони міжкультурної толерантності, співжиття.

Завітайте в бібліотеку для детального ознайомлення значущості толерантності у виданнях відомих письменників.

Зустріч, якій не завадить повітряна тривога.

 Зустріч, якій не завадить повітряна тривога.

Сьогодні наша бібліотека організувала зустріч, яка пройшла в укритті, та презентацію другої поетичної збірки ,,Кохання загартоване війною'', підполковника Національної гвардії України - Андрія Карпенко.

Студентська молодь зацікавлено слухала про військовий шлях, особистий життєвий досвід перебування “на нулі” та мотивацію служби у війську, яка розпочалась з 2014 року, початку вторгнення на Україну. Андрій Миколайович відповів на запитання про страх, героїзм, формування колективу та дружбу, втрату товаришів.

Кожен з присутніх пройнявся мужністю та відвагою до всіх захисників України, хто захищав і продовжує захищати нашу державу, надаючи нам можливість навчатися та жити.

Під час презентації, студенти познайомились не тільки із збіркою ,,Кохання загартоване війною’’, але й з новими віршами, які увійдуть в третю збірку віршів, яка вже майже готова.

Особливо щемливо було почути вірш присвячений Києву, який написаний по дорозі у Київ та  увійде в третю збірку віршів.

Всі думали кінець почався світу,

Земля у ранах і далеко мир.

Жінки наляканів ночі тримтіли діти

Їх захистив Архангел Михаіл.

Солдатам знов потрібна допомога

Сітки, бинти, лопати і приціл.

Із повним кузовом на передок рушає

Наш волонтер Архангел Михаіл.

Бій у посадці і нема патронів

Нема підмоги, поруч безліч тіл

Крізь пекло з кулеметом поспішає

Твій побратим Архангел Михаіл

Розрив, усе в крові, бинти мов пірря

Він тягне хлопця, хоч немає сил.

І турникет затягнуто надійно

Бо санитар Архангел Михаіл.

Осколок, операція тривала.

Крізь марення халатів білий дим.

"Усе минулося, одужуй - підлатали".

Оперував Архангел Михаіл.

Ми Вистоємо бо ми сильні з роду,

На Україні буде знову мир.

За нашу землю ангели повстали

Веди мене Архангел Михаіл.

Слова «Слава Україні – Героям Слава», в наш час вони набули нового, реального, непідробного святого змісту. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути лише вітанням. Нині це віддання особливої шани нашим військовим.

Слава й подяка нашим мужнім захисникам.