неділя, 18 квітня 2021 р.

18 квітня затвердження герба міста Києва із зображенням Архангела Михаїла.

 18 квітня 1995 року Київська міська рада прийняла рішення про повернення древнього герба міста Києва із зображенням Архангела Михаїла. Найстаріше зображення герба міста Києва в кольорі міститься в гербовнику Конрада Ґрюненберґа з 1480 року. Дослідник київських печаток Кость Антипович датував найдавнішу печатку з гербом міста приблизно 1500 роком. На ній у заокругленому щиті зображено лук зі стрілою (чи двома стрілами), який натягують дві висунуті з хмари руки. Ймовірно, такий герб символізував порубіжне значення Києва, жителі якого постійно захищалися від нападів ворогів. Герб із кушею пробув київським гербом аж до XVIII століття. Його зображення зафіксоване на міських хоругвах XVII століття, що зберігається в Трофейній колекції Військового музею Стокгольма. Хоча в пізньому середньовіччі київським міським гербом була «рука з кушею», гербом Київської землі слугував Архангел. Так, Київське воєводство в складі Речі Посполитої мало такий герб: червоний щит із зображенням срібного ангела з опущеним мечем і піхвами. В гербовнику Бартоша Папроцького 1578 р. гербом міста Києва був Св. Юрій.

1595 року герб міста міг зазнати змін. Саме тоді київський єпископ Ю. Верещинський запропонував проект адміністративної реформи Києва. Місто мало бути роздільний на три окремі самоврядні міста. Для кожного з міст Верещинський запропонував проект герба: для Подолу — витягнута з хмари рука, що тримає королівський скіпетр «замість існуючого варварського лука з двома стрілами»; для нагірної «королівської» частини міста — витягнута з хмари рука, що тримає королівський вінець; для Кудрявськой гори із замком біскупа — в пересіченому щиті вгорі митра, а внизу герб Верещинських. Проектам не призначено було здійснитися.

Після здобуття Україною незалежності герб Києва вкотре було змінено. Депутати Київради затвердили наступний опис герба міста: Архангел Михаїл символізує світлі сили, готові боронити Київ від лиха.

Постать Архангела Михаїла у білій княжій сорочці, військовому вбранні з срібним обладунком, декорованим стилізованим диском Сонця, зображено на блакитному тлі давньоруського (варязького) щита.

У правій руці Архангела Михаїла — повернутий у бік вогняний меч, символ захисту, у лівій — срібний щит у золотому облямуванні із зображенням золотого хреста, символ Світла та Християнської віри.

Темно-малиновий плащ, за давньоруською традицією, скріплений з правого боку золотою фібулою.

Білі Архангельські крила прикрашені золотими смугами.

Золотий німб — символ святості. 

У березні 2009 року робоча група при Київраді розробила проєкт нового вигляду герба столиці. У його центрі розташована постать Архістратига Михаїла, який тримає у правій руці вогненний меч, а у лівій — овальний щит із арбалетом на ньому. Проте, подальшого затвердження даний проєкт не набув.



День пам’яток історії та культури


18 квітня - День пам’яток історії та культури.

Запрошуємо всіх, разом з нами, на віртуальну екскурсію до Коростишівського каньйону - мальовничого та цікавого місця. По-перше, величезний і досі працює, по-друге, справді заворожує своїми масштабами і водою неймовірного кольору зеленої бірюзи. А ще подекуди під товщею води можна розгледіти стовбури дерев, які видаються такими давніми, наче лежать тут з часів палеоліту.


https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw/featured 



пʼятниця, 16 квітня 2021 р.

Рік математичної освіти в Україні


2020/2021 навчальний рік – Рік математичної освіти в Україні.

Математика - яка вона? Складна? Цікава? Несподівана? Відповіді на ці питання ви знайдете у нашій вікторині!

https://docs.google.com/forms/d/1D1_zD5IUua8uGv_CEKrV0AwYFPyL9ADB8YvA1xEceiY/edit?fbclid=IwAR1BL8kFs__wxwzK8zLStjqslIjwtSaRJ-I3i2_nY34c4SCsNw1VE0vovWQ 



Теофіл Копистинський

 15 квітня 1844 року в м. Перемишлі (нині Польща) народився Копистинський Теофіл Дорофійович – український художник-реаліст, портретист, ілюстратор, реставратор.

Мистецьку освіту здобув Краківській школі малювання та живопису і у Віденській академії образотворчих мистецтв. Працював у Львові викладачем української академічної гімназії та жіночої школи сестер Василіянок, ілюстрував журнал «Дзвінок». Роботи митця експонувалися від 1870 року. Художник відомий своїми реставраційними роботами в костелах Кракова та Львова. Співпраця Копистинського з членами Ставропігійського інституту відігравала важливу роль у популяризації творів давніх пам’яток українського мистецтва. На замовлення Ставропігійського інституту він реставрував ікони, займався церковними розписами, готовував виставки, писав портрети. Брав участь у підготовці Археологічно-бібліографічної виставки Ставропігійського інституту 1888 р., яка присвячувалася 900-літтю хрещення України-Русі. Для археологічно-мистецької частини виставки Теофіл Копистинський відреставрував 150 ікон, які надійшли на виставку з музею Ставропігійського інституту, а також з різних церков та монастирів Галичини, приватних збірок. Окрім того представив низку ікон із власної колекції. Окремі з них він згодом подарував Ставропігійському інституту. Сьогодні вони знаходяться у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького.

Т. Копистинський підготовив перше видання каталогу виставки, котрий включає перелік предметів з науковим описом кожного з них 10 експозиційних залів.

Для галереї інституту, починаючи з 1870-х рр., художник виконав 17 портретів. Він успішно вирішив образно-художнью концепцію: дав гостру індивідуальну характеристику портретованим у контексті суспільного національного життя. Першим із портретів, створених на замовлення Ставропігійського інституту, був портрет Амвросія Яновського, відомого українського педагога.

Т. Копистинський надавав творам певної жанровості – поряд із портретованими зображав стіл або полицю з книжками, рукописами. Для вирішення образу діяча у суспільно-національному житті увиразнював взаємодію внутрішнього стану портретованого і предмет його уваги.

Показовим є портрет А. Петрушевича. Науковець зображений у профіль, погляд, спрямований далеко вперед, у руках — напіввідкрита книга.

У портреті Б. Дідицького основний промінь світла спрямований на газету, яку портретований тримає у руці. Художник підкреслив, що справою життя першого редактора газети «Слово» було її видання.

Окрім портретів провідних діячів України другої половини ХІХ ст., для галереї Ставропігійського інституту Т. Копистинський створив копії портретів відомих історичних осіб. Це портрети Петра Могили, Костантина Острозького і Петра Конашевича-Сагайдачного. Вони репродукувалися у часописах України 1880-х рр.

Художник виконав ілюстрації для журналу «Дзвінок»: «Лис Микита» І. Франка (журнал «Дзвінок»), «Пригоди Дон Кіхота» М. де Сервантеса у перекладі І. Франка (журнал «Дзвінок»); «Історії України-Руси» М. Аркаса; карикатури – для журналів «Зеркало» і «Страхопудъ».

До творів Т. Копистинського належать також: серія «Діячі української культури»; живопис – «Вид Перемишля», «Коломийки», «Сліпець з поводирем», «Курна хата», «У селянській хаті», «Українські дівчата», «О. Довбуш», «Нічний краєвид», «Гуцул», «Гуцулка», «Сон русалки (Алегорія відродження України)»; портрети – «Старець», «Жіночий портрет», «Автопортрет», «Далматинка», тощо.

Роботи митця зберігаються у Львові (Національний музей, Історичний музей, Музеї історії релігії), в експозиції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського.

Помер Теофіл Дорофійович Копистинський 5 липня 1916 року у Львові.