Франц Йозеф Гайдн

 31 березня 1732 року в Рoхрау, Нижня Австрія народився Франц Йозеф Гайдн. Автор музики гімну Австро-Угорщини, що згодом стала за основу гімну Німеччини.Величезна популярність Йозефа Гайдна корениться в природі його таланту. Композитором було написано 104 симфонії (не рахуючи загублених), 30 музично-драматичних творів (в тому числі 24 опери), 12 концертів для фортепіано, 22 концерти для різних солюючих інструментів, 83 струнних квартети, 46 струнних тріо, 41 тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано, 34 сонати, інші п’єси для фортепіано (танці, рондо, варіації тощо), 5 ораторій, 14 мес, 175 п’єс для баритону, інші вокальні композиції – кантати, хори, майже 200 обробок англійських, шотландських та уельських народних пісень. Всі твори митця, незалежно від того в мажорній чи мінорній тональності вони написані, характеризуються оптимістичним тонусом та гармонійністю пропорцій. Філософська глибина поєднується в них з невибагливістю побутових та гумористичних образів. Творчість композитора відзначається широтою фольклорних зв’язків, особливо в ній відчутний вплив австрійської, північно-німецької, італійської, французької, чеської, угорської та хорватської музики. Адже Відень, в якому в останній третині ХVIII ст. склалися сприятливі умови для розквіту музичного класицизму, був столицею багатонаціональної Австрійської імперії, куди входила й частина сучасної території України. Інколи прообразами музичних тем композитора ставали й українські народні пісні.

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

Франсіско-Хосе де Гойя

 30 березня виповнюється 275 років від дня народження Франсіско-Хосе де Гойя - іспанського живописця і гравера .За нововведення в техніці картин, нав’язливу сатиру його робіт і особисту віру в те, що бачення художника важливіше традиції, Гойю часто називають «першим із сучасних». Його безкомпромісне зображення реальності свого часу знаменує початок нового мистецтва XIX століття.

Як художник Франсіско Гойя перевернув світ мистецтва.

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

Квітка Цісик

 29 березня день пам'яті Квітки Цісик - американської співачки українського походження, популярної виконавиці рекламних джинґлів у США, оперна та блюзова співачка, виконавиця українських народних і популярних пісень. Українка Квітка Цісик народилася і все життя прожила у США. Її голосом захоплювався весь американський шоу-бізнес. Із нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові зірки. Та в Україні її почули здебільшого після смерті. Дві україномовні платівки, які вона випустила за свій кошт, досі популярні. Батько Квітки Цісик був львівським скрипалем. Її бабуся, дідусь, мама жили у Львові до 1944 року. Родина була знаною інтелігенцією у місті. Втікаючи від окупації та радянської влади, у 1949 році опинилися у США. Повне ім’я співачки – Квітослава. Рідні і близькі її називали Квіткою. А популярність у США вона здобула під артистичним псевдо – Кейсі – поєднання перших літер імені та прізвища – Kvitka Cisuk. Після смерті батька Квітка змушена була шукати додаткові можливості заробітку: пропонувала записи різноманітним компаніям, співала у нью-йоркських клубах. Так її помітили продюсери. Відтоді в Америці Цісик стала однією з найвідоміших і найдорожчих виконавиць джинглів до рекламних роликів.

Її голос звучав у рекламних компаніях «Кока-Коли», American Airlines, «Макдональдсу». Протягом 16 років, і до кінця життя, вона була офіційним голосом «Форд Моторз». Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Кейсі Цісик. За це «Форд» дарував їй автомобілі. Ця ж компанія підрахувала, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі.

У 1978 році пісня «Ти осяюєш моє життя», яку виконала Квітка Цісик в однойменному фільмі, отримала «Оскар» і «Золотий глобус». Пісня також була номінована на «Греммі» у категорії «Пісня року».

Квітка Цісик записала два україномовні альбоми – «Квітка» у 1980 році, а також «Два кольори» у 1989-му. Це їй коштувало близько 200 тисяч доларів. Для їхнього запису вона наймала кращих музикантів Нью-Йорка, акомпанувала Квітці її рідна сестра Марія, а правильну українську вимову ставила мама.

Обидві платівки у 1990 році були номіновані на премію «Греммі» в категорії «сучасний фольк». До України вони потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному.

Квітка Цісик побувала в Україні лише один раз. У 1983 році вона приїхала із мамою у Львів, але ця поїздка не афішувалася і була майже таємною.

29 березня 1998 року, не доживши п’ять днів до свого сорока п’ятиріччя, вона віді­­й­шла в інші світи через рак молочної залози — хворобу, яка забрала її маму, а пізніше і її сестру. Як і не судилося записати третій альбом — з колисковими. Коли прощалися з Квіткою, над кладовищем линули її «Журавлі».

У 2008 році в Києві відбувся перший вечір пам’яті співачки. Пізніше у Львові відбувся Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик, у Львові на будинку, де жили її батьки, відкрито меморіальну дошку, є музей співачки. Вулиці Квітки Цісик з’явилися у Львові, Хмельницькому, Вінниці, Полтаві та Києві.

Дмитро Гнатюк

 Мистецький клуб ,,Аrt - Fest" знайомить!

28 березня 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області народився Дмитро Гнатюк - видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог. Народний артист України. Найперше талант Дмитра оцінили в церковному хорі. Першим його учителем був панотець Мирослав.

Під час Другої світової, в 1944-му, статного юнака забрали в армію. У військкоматі на нього навіть не було одягу – через високий зріст. Його мобілізують у мартенiвський цех уральського заводу в Нижнiй Салдi. Працював кочегаром. Та без пісні не міг. Організував хор, з яким всюди виступав. Начальство їх помітило. Перевели з важкої роботи в депо. Після війни він повернувся на батьківщину і став артистом Чернівецького українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської.

Дмитро Михайлович побував на всіх континентах. Його скрізь зустрічали прекрасно. В Центральній i Захiдній Африці, де український артист дав понад п’ятдесят концертiв у Нiгерiї, Малi, Ганi, Гвiнеї, Того. Потiм було трiумфальне концертне турне по Канадi, в мiстах Монреалi, Вiндзорi, Торонто, Гамiльтонi. Був випадок, коли в Нью-Йорку в Карнегі-холлi він на біс відспівав ціле відділення, а тоді люди ринули до нього по автографи і зламали двері у гримерці. В Австралії співака 25 разів викликали на біс виконувати «Черемшину».

Понад півстоліття Дмитро Гнатюк був солістом Київського театру опери та балету імені Шевченка (нині це Національна опера України), тривалий час працював як головний режисер театру. Там на той час працював вiдомий український режисер Василь Василько, який одразу ж звернув увагу на молодого артиста хору i незабаром почав доручати йому невеличкi сценiчнi ролi.

Наповну його голос зазвучав навеснi 1946 року. Спів Гнатюка почули гості з Києва, а вже восени Дмитро стає студентом Київської державної консерваторiї iм. П. Чайковського.

Пісня «Вівці мої, вівці» була, за твердженням самого Дмитра Гнатюка, його найулюбленішою. Співак-баритон у ній брав нижню «до». Загалом же мав дві робочі октави, mezzа voce (півголосом) брав нижні «до» і «ля Як режисер-постановник Д.Гнатюк поставив понад 20 вистав, серед них — «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Мазепа» П.Чайковського, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Севільський цирульник» Дж. Россіні. Від 1988 р. був головним режисером і директором Театру опери та балету.

Дмитро Гнатюк створив неповторні оперні образи Остапа з «Тараса Бульби», Миколи з «Наталки-Полтавки» М.Лисенка; Петруччіо («Приборкання норовливої»), Мазепи («Мазепа») та Онєгіна («Євгеній Онєгін») П. Чайковського, Демона в однойменній опері А. Рубінштейна, Фігаро в «Севільському цирульнику» Дж.Россіні. Улюбленою партією була партія Остапа в опері «Траса Бульба» М.Лисенка.

Голос великого співака «відкрився» після контузії на війні, через потрясіння відбулась мутація голосу.

На гастрорлях у Австралії та Новій Зеландії Дмитро Гнатюк поставив своєрідний рекорд: проспівав 57 сольних концертів за два місяці.

Під час поїздки до у країн Африки Д.Гнатюк заледве не отримав фантастичний подарунок: вождь племені туарегів зажадав подарувати співакові свого маленького сина.

Д.Гнатюк був відомим колекціонером творів образотворчого мистецтва. В його колекції було багато робіт українських художників – Пимоненка, Васильковського, Левченка та інших.

Отримавши ділянку 25 соток у Старих Петрівцях під Києвом, посадив сад. Загалом виростив три сади.

Дмитро Гнатюк багато і успішно концертував.У його репертуарі було близько 90 творів національної та світової класики. Записав 21 платівку загальним накладом майже 60 млн примірників.

Він став улюбленим співаком українського народу. Нема українця, який не знав би, хто такий Дмитро Гнатюк.

Помер 29 квітня 2016 року в Києві на 92-му році життя. Похований на Байковому кладовищі .