Кіноматографічне знайомство до Міжнародного дня анімації - 28 жовтня!

 Кіноклуб ,,Kartonni vikna" запрошує!

Кіноматографічне знайомство до Міжнародного дня анімації - 28 жовтня!

Світлана Кульчицька - художник-мультиплікатор, бакалавр теології, режисер кіно і телебачення. Працювала як режисер відео та анімаційних сюжетів, фільмів, мульфільмів, кліпів, заставок, реклами. Фотограф. В її творчому доробку є такі мульфільми: ,,Трипільські орнаменти'', ,,Не злись'', ,,Хто чемпіон'', ,,Створення світу''. Документальні фільми ,,Несподіваний подарунок'', ,,Подія, якої могло і не бути'', ,,Наш інтернат'', ,,Діти інтернату'', ,,Ким ти будеш?'', ,,Майстер'' та багато інших. Серед художніх фільмів слід відмітити ,,Краще фото року'', ,,Із-за кохання'', ,,Результат поиска'' та ,,Виклик''.

___________________________________________________________________

Це свято з'явилося з ініціативи Міжнародної асоціації анімаційного кіно. У 2002 році французьке відділення цієї асоціації запропонувало заснувати свято на честь столітнього ювілею анімаційної технології. Анімація вперше була представлена глядачеві 28 жовтня 1892 року. Саме у цей день у 1892 році художник та винахідник з Франції Еміль Рено продемонстрував поважній паризькій публіці, котра зібралася у залі «Кабінету фантастики» музею Гревен, «светящиеся пантомимы» — рухомі зображення, відтворені на екрані (простіше кажучи — мультфільми).

З тих давніх пір анімація зазнала безліч революційних змін, а майбутнє обіцяє ще і ще.

До 110-ти річчя цієї, колись новаційної демонстрації, в 2002-му році, паризьке відділення «Міжнародної Асоціації анімаційного кіно», на знак вдячності та поваги до цього аніматора-першопроходця запропонувало заснувати нове міжнародне щорічне свято - «Міжнародний день анімації», в який аніматорами практично переважної більшості країн проводяться символічні прем’єрні покази самих різноманітних анімаційних фільмів з розряду «The best». Вдячна публіка цілий рік з нетерпінням очікує цієї дивовижної події.

Значення та внесок анімаційного кіно в розвиток і життя нашого суспільства не можна недооцінювати, адже анімація надає яскраву можливість виражати практично неосяжну, чуттєву й емоційну сутність як внутрішнього, так і оточуючого нас світу, робить істотний інформаційний вплив.

https://www.youtube.com/watch?v=5UE_YbtTHIM...

Нікколо Паганіні

 27 жовтня 1782 року в Генуї народився Нікколо Паганіні — італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист. Одна з найяскравіших особистостей музичної історії XVIII-XIX століть.

Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї. В 1797 році, після короткого періоду занять у місті Парма з А. Роллою, зробив своє перше концертне турне Ломбардією. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність на теренах усієї Італії. Від 1828 до 1834 років він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи.

Творчий шлях Паганіні був раптово перерваний у 1838 році — причинами тому було підірване здоров'я музиканта, яке надзвичайно погіршилося, й ряд публічних скандалів, що виникли навколо його фігури. Два останні роки життя Паганіні були надзвичайно важкими. Він мав хворі суглоби, шлунок, горло. Надзвичайно важкими були сухоти, що зруйнували голосові зв'язки і у Паганіні зовсім зник голос. Він міг вести діалог лише з допомогою сина, що перекладав батьківській шепіт.

Помер маестро в Ніцці 27 травня 1840 року. Неприємності не оминали віртуоза як при житті, так і після смерті. Він і сам напустив багато туману навколо своєї особи, що спричинило появу чуток про зв'язок із чортом і нечистою силою. Після смерті Паганіні єпископ міста Ніцца, де лікувався музикант, заборонив правити заупокійну месу. Труп забальзамували і кілька разів перевозили в різні схованки. Лише наприкінці ХІХ століття папа римський скасував суворе рішення єпископа Ніцци і тіло було поховане в місті Парма.

Віртуоз добре знався на музичних інструментах. Він мав колекцію скрипок стародавніх майстрів Італії, серед яких були витвори Аматі, Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці. Окремо виділяв Паганіні скрипку роботи Гварнері, яку по заповіту отримало рідне місто музиканта — Генуя. Уславлений інструмент хтось влучно назвав «Удова Паганіні». По заповіту музиканта «Удова Паганіні» передана у власність міста Генуя.

 26 жовтня 1726 року у Лондоні вийшов друком перший том сатиричного роману ірландського письменника Джонатана Свіфта «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів».

______________________________________________________________________

Джонатан Свіфт народився в 1667 році в Дубліні в протестантській сім'ї дрібного суддівського чиновника. Після закінчення школи він поступив у Трініті-коледж місцевого університету, який закінчив у 1686 році зі ступенем бакалавра.

У 1724 році Джонатан Свіфт почав роботу над «Мандрами Гулівера», перший том якого вийшов 26 жовтня 1726 року в Лондоні. Цього ж року вийшов другий том, а наступного — ще два. Написана як сатира на правлячу партію вігів, за наказом Свіфта рукопис кілька разів переписувався, щоб неможливо було встановити авторство, а видавець Бенджамін Мот, побоюючись кримінального переслідування, самовільно вилучив, скоротив та змінив ряд сцен і самовільно додав компліментарні королеві Анні пасажі. Практично зразу «Мандри Гулівера» стали надзвичайно популярними (наклад першого тому був проданий за тиждень), кілька разів перевидавались і були перекладені німецькою, фламандською та французькою.

Заживши ще прижиттєвої слави, в 1727 і 1735 роках Свіфт видав збірники свої праць, став почесним громадянином Дубліна, проте після смерті близьких друзів почав страждати психічними розладами, а в 1742-у пережив інсульт, внаслідок чого втратив мову і став частково паралізованим. Помер Джонатан Свіфт через три роки у віці 77-х років. Основну частину свого статку він заповів на заснування лікарні для душевнохворих при соборі Святого Патріка в Дубліні, яка відкрилась в 1757-у й існує досі.

,,О живом''

 Отримали чудовий подарунок книгу ,,О живом'' - одним із ілюстраторів є талановита Анастасія Журавльова.  Книга  перекладена двома  мовами - німецькою та англійською. В ній представлена поезія кохання, філософська лірика авторів, які волею долі є вимушеними переселенцями. 

Анастасія також є одним із ілюстраторів книги до 100-річчя В.Сухомлинського, яка перекладена грецькою мовою. Являється автором та ілюстратором книги ,,Листи до дорослих''. У Львові вийшла книга з її творами ,,Жінки України''. Одна з ілюстраторів книги ,,Планета кішок''.

Дякуємо Анастасії за подарунок і бажаємо подальшої успішної творчої дороги та здійсненні мрій!