Митці українського театру

 7 квітня народилися видатні митці українського театру – Василько Василь Степанович (1893–1972 рр.) – режисер і художній керівник Одеського українського театру, актор, педагог, театрознавець, народний артист, засновник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві.

Шиманська Станіслава Михайлівна (1920–2015 рр.) – популярна акторка Одеського українського академічного театру ім. В. Василька, заслужена артистка України, педагог актриса, старійшина колективу «васильківців», заслужена артистка України.

Внесок кожного з них у розвиток національного театру України значний. Станіслава Шиманська і Василь Василько співпрацювали саме в Одесі, в перші повоєнні роки, коли Василько вкотре повернувся в Одесу, а Шиманська стала одною з провідних актрис Українського театру.

Василь Степанович Василько (справжнє прізвище Миляєв) – народився в с. Бурти, нині Черкаської області.

Театр увійшов у життя Василька рано і назавжди, тісно пов’язавши його долю з історією національної театральної культури. Ще будучи гімназистом у Києві Василь Миляєв брав найактивнішу участь у аматорських виставах. Восени 1911 р. Миляєв потрапив за лаштунки театру М. Садовського, у якому й почалася його професійна театральна діяльність.

Успіх В. Васильку принесла втілена ним на сцені театру «Березіль» вистава

М. Старицького «За двома зайцями» (1925 р.). Він став одним з найпопулярніших режисерів України, роботи якого відзначалися яскравою театральною формою. Його запрошували художнім керівником до новостворених українських театрів в Одесі, Харкові, Донецьку, Чернівцях. У Чернівецькому театрі режисер уперше здійснив інсценізацію творів О. Кобилянської «Земля» та «У неділю рано зілля копала…», які обійшли мало не всі театри України, були поставлені у США та Канаді.

В особі В. Василька новітній український театр мав, після Леся Курбаса, найяскравішого режисера-педагога.

Від 18 березня 1972 р., працював у м. Одеса.

Василь Степанович очолював Мандрівний театр «Каменярі». Працював художнім керівником та директором у Чернівецькому музично-драматичному театрі. На його честь на Театральні площі Чернівців на Алеї слави встановлено зірку. Пішов з життя 18 березня 1972 року в Одесі.

Шиманська Станіслава Михайлівна – зірка театру. За 75 років сценічної діяльності зіграла понад двісті ролей. старійшина колективу «васильківців». Створила багатожанрову галерею сценічних образів. Закінчила драматичне відділення Одеського театрального училища.

Вперше Станіслава Михайлівна вийшла на професійну сцену в передвоєнні роки, а після війни повернулася в Одесу з Іжевська, де півтора роки працювала в театрі оперети. Їй запропонували зіграти роль Наталки в Одеському українському театрі, так як обидві виконавиці ролі Наталки занедужали. І Шиманська без репетицій рівно о сьомій вечора вийшла на сцену в ролі Наталки. В Одеському академічному українському музично-драматичному театрі імені В. Василька Станіслава Михайлівна створила багатожанрову галерею сценічних образів. Актриса грала жінок різних національностей та різних за світосприйняттям. Грала у виставах за творами західноєвропейської драматургії, в постановках сучасної драматургії, в різних жанрах, у виставах різних режисерів. Наділяла своїх героїнь неповторністю, своєю яскравою індивідуальністю.

В молоді роки Станіслава грала чи не всіх ліричних та лірико-драматичних героїнь українського репертуару: Наталку в народній опері-драмі І. Котляревського «Наталка Полтавка» з музикою М. Лисенка, Марусю у виставі «Маруся Богуславка» за п’єсою М. Старицького, Уляну в комедії «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка, Панночку у виставі «Вій» за М. Гоголем, Параску у виставі «97» за однойменною п’єсою М.Куліша, тітоньку Руце у виставі «Птахи нашої молодості» за п’єсою І. Друце, та інші. Померла 16 червня 2015 р. в Одесі.