Теофіл Копистинський

 15 квітня 1844 року в м. Перемишлі (нині Польща) народився Копистинський Теофіл Дорофійович – український художник-реаліст, портретист, ілюстратор, реставратор.

Мистецьку освіту здобув Краківській школі малювання та живопису і у Віденській академії образотворчих мистецтв. Працював у Львові викладачем української академічної гімназії та жіночої школи сестер Василіянок, ілюстрував журнал «Дзвінок». Роботи митця експонувалися від 1870 року. Художник відомий своїми реставраційними роботами в костелах Кракова та Львова. Співпраця Копистинського з членами Ставропігійського інституту відігравала важливу роль у популяризації творів давніх пам’яток українського мистецтва. На замовлення Ставропігійського інституту він реставрував ікони, займався церковними розписами, готовував виставки, писав портрети. Брав участь у підготовці Археологічно-бібліографічної виставки Ставропігійського інституту 1888 р., яка присвячувалася 900-літтю хрещення України-Русі. Для археологічно-мистецької частини виставки Теофіл Копистинський відреставрував 150 ікон, які надійшли на виставку з музею Ставропігійського інституту, а також з різних церков та монастирів Галичини, приватних збірок. Окрім того представив низку ікон із власної колекції. Окремі з них він згодом подарував Ставропігійському інституту. Сьогодні вони знаходяться у Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького.

Т. Копистинський підготовив перше видання каталогу виставки, котрий включає перелік предметів з науковим описом кожного з них 10 експозиційних залів.

Для галереї інституту, починаючи з 1870-х рр., художник виконав 17 портретів. Він успішно вирішив образно-художнью концепцію: дав гостру індивідуальну характеристику портретованим у контексті суспільного національного життя. Першим із портретів, створених на замовлення Ставропігійського інституту, був портрет Амвросія Яновського, відомого українського педагога.

Т. Копистинський надавав творам певної жанровості – поряд із портретованими зображав стіл або полицю з книжками, рукописами. Для вирішення образу діяча у суспільно-національному житті увиразнював взаємодію внутрішнього стану портретованого і предмет його уваги.

Показовим є портрет А. Петрушевича. Науковець зображений у профіль, погляд, спрямований далеко вперед, у руках — напіввідкрита книга.

У портреті Б. Дідицького основний промінь світла спрямований на газету, яку портретований тримає у руці. Художник підкреслив, що справою життя першого редактора газети «Слово» було її видання.

Окрім портретів провідних діячів України другої половини ХІХ ст., для галереї Ставропігійського інституту Т. Копистинський створив копії портретів відомих історичних осіб. Це портрети Петра Могили, Костантина Острозького і Петра Конашевича-Сагайдачного. Вони репродукувалися у часописах України 1880-х рр.

Художник виконав ілюстрації для журналу «Дзвінок»: «Лис Микита» І. Франка (журнал «Дзвінок»), «Пригоди Дон Кіхота» М. де Сервантеса у перекладі І. Франка (журнал «Дзвінок»); «Історії України-Руси» М. Аркаса; карикатури – для журналів «Зеркало» і «Страхопудъ».

До творів Т. Копистинського належать також: серія «Діячі української культури»; живопис – «Вид Перемишля», «Коломийки», «Сліпець з поводирем», «Курна хата», «У селянській хаті», «Українські дівчата», «О. Довбуш», «Нічний краєвид», «Гуцул», «Гуцулка», «Сон русалки (Алегорія відродження України)»; портрети – «Старець», «Жіночий портрет», «Автопортрет», «Далматинка», тощо.

Роботи митця зберігаються у Львові (Національний музей, Історичний музей, Музеї історії релігії), в експозиції Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського.

Помер Теофіл Дорофійович Копистинський 5 липня 1916 року у Львові.