Зустрічаємо Новий Рік правильно!

https://www.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

Чому саме ялинка стала символом Нового року?

 Цікаві факти!

Чому саме ялинка стала символом Нового року?

Адже, коли вона з'являється в будинку, уся його атмосфера наповнюється трепетним очікуванням дива і передчуттям зимової казки. Цікаво, що традиція прикрашати ялинку до зимових свят існує в абсолютно різних куточках планети.

Багато-багато років тому, коли людство перебувало в зародку свого розвитку з найпримітивнішим укладом життя, одним і з предметів поклоніння для людей було дерево. Його одухотворяли і наділяли «високодуховними» властивостями. І в аспекті таких вірувань особлива роль відводилася, звичайно, вічнозеленим деревам. Міфологія слов'ян передбачала веселощі біля ялинового новорічного символу – пісні, танці, гру на музичних інструментах.

А давні германці, наприклад, прикрашали свої будинки гілками ялинових дерев на честь зимового сонцестояння. Ялинка, встановлена в природному положенні, в якому ми її знаємося – найімовірніше з'явилася вже в XVI столітті. Принаймні, перші документальні дані про ялинку як про символ Різдва належать до цього сторіччя.

Є ще одна смілива версія появи традиції наряджати ялинку, і вона каже, що зародився звичай саме в Україні і вже від нас потрапила в Західну Європу. Наші предки слов'яни – древні язичники, які проживали на нинішній території Польщі й України, за переказами, на свято зимового сонцестояння (який потім перетворився на Різдво) створювали декор, який символізує насіння і нове життя. Вони вірили, що саме в ці зимові дні брама неба відкривається, щоб послати на землю нове життя, нові ідеї, нове добро, нову долю і нову благодать.

Також існує легенда, яка пов'язує витоки традиції прикрашати ялинку з іудейської Ханукою, яку теж святкують в грудні на честь прославлення дива. На свято запалюють світильник, який складається з восьми свічок. Деякі вчені стверджують, що Ханука – символічний прообраз нашого новорічного дерева з закликом «ялинка засвітись».

Тільки в ХIХ столітті традиція наряджати ялинку «розцвіла» в повній мірі у світі. Тоді у всій Європі ялинка стала обов'язковим атрибутом різдвяних і новорічних свят. Одна з найпопулярніших легенд про новорічні ялинки розповідає: якось у морозний ясний Святвечір ватажок німецької Реформації Мартін Лютер повертався додому. Дорога пролягала через густий ліс. Раптом чоловік побачив дивовижне видовище: крізь пухнасте віття однієї з ялинок просвічувалися зорі! Той зимовий пейзаж настільки запам’ятався Мартіну, що він поставив ялинку в себе вдома й прикріпив до неї свічки. Яскраві вогні робили ялинку особливо прекрасною та загадковою, і нагадували чоловікові про зорі.

Наприклад, у В'єтнамі на Новий рік дарують один одному квітучі гілочки персика. На Кубі замість ялинки прикрашають пінію або пальму. У Нікарагуа будинок декорують кавовими деревами. У Судані – молодою порослю горіха. В Японії – ікебаною з троянди, бамбука, абрикоса, сливи і все-таки гілочок сосни.

А Ви вже встановили свою новорічну ялинку?

Фото ваших ялинок кидайте у коментар)

Марко Вовчок

 Сьогодні, 22 грудня, виповнюється 187 років від дня народження визначної української письменниці Марії Олександрівні Вілінської (літературний псевдонім – Марко Вовчок), яка дала новий подих українській літературі кінця 50-х – початку 60-х.

Вітчим Марії був картярем і п'яницею, часто ганявся за дитиною з сокирою та погрожував зарубати, тому її відправили до приватного харківського пансіону. Згодом матері довелося піти від нього, а своїх двох дітей вона віддала на виховання родичам. Марія, разом зі своїм братом, жила у приймах своєї тітки. У кутку будинку Марії поставили ліжко та перегородку.

Наприкінці 50-х років ХІХ століття Марія Вілінська була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.

Вілінська була надзвичайно вродливою жінкою. Чоловіки захоплювалися, боготворили, кохали й проклинали Марію. Український письменник Тарас Григорович Шевченко теж піддався чарам та красі тендітної Марії. "Яке піднесено-прекрасне створіння ця жінка!" – говорив про неї Шевченко. Крім того, він неодноразово присвячував їй свої вірші.

Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французька, англійська, польська, чеська, німецька, українська (рідною для неї була російська) та інші. У родині письменниці повсякденною мовою була французька.

Версія виникнення псевдоніму М. Вілінської – прізвище її першого чоловіка Марковича. Згодом письменниця познайомилася з Пантелеймоном Кулішем, який вигадав "Марко Вовчок", поєднавши прізвище чоловіка Марії з її "вовкуватістю" у спілкуванні. Попри славетний псевдонім, який наразі знає майже кожен українець, сама письменниця люто ненавиділа це "прізвисько".

Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.

У Марії Маркович була репутація "фатальної жінки", через те, що два її коханих чоловіки померли просто в неї на руках, а третій закоханий вчинив самогубство.

Марко Вовчок випускала журнал, який мав допомагати інтелігентним жінкам, у якому піднімалося питання емансипації. У 1871 році вийшло 12 чисел видання, а в 1872 – 5. "Мене дуже тепер хвилює думка, скільки б могли зробити жінки, священицькі доньки й дружини, і що вони нічого не роблять", – писала Марія Вілінська.

Письменниця усиновила першого онука, щоб врятувати честь майбутньої невістки через те, що хлопчик народився до шлюбу.

Найбільшу славу принесла їй повість "Маруся" – історія дівчинки, що гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана у 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії та була перекладена багатьма мовами.

Коли лікарі виявили у письменниці пухлину мозку, у її русій косі не було ані сліду сивини. Свої роки Марія доживала на Кавказі, де служив її чоловік. 10 серпня 1907 року пішла з життя, сидячи в саду під улюбленою грушею, де і була похована.

21 грудня – День народження кросворду!

 21 грудня – День народження кросворду!

Розгадування кросвордів приносить неабияку користь. По-перше, розвиває інтелектульно, по-друге, допомагає удосконалити навички обчислень, перевірити свої знання, розширити кругозір.

Та й, просто, це цікаве проведення дозвілля.

При розкопках давньоримського поселення Корінум в 1868 році в Англії була знайдена плита з зображеним на ній малюнком, дуже схожим на кросворд. Знахідка датувалася III-IV століттями. Щось подібне було виявлено і на колоні в знаменитих Помпеях при розкопках 1936 року. Це творіння відносилося до 79 року нашої ери і вражало тим, що кросворд міг читатися однаково зліва направо, справа наліво, зверху вниз і знизу вгору.

✏️Найбільший кросворд світу, який був опублікований, склав Роберт Трюко з Квебека (Канада). 82951 клітка і 25614 слів.

✏️Максимальну кількість кросвордів склав Андріан Белл. З січня 1930 до своєї кончини в 1980 році він надіслав у газету «Таймс» 4 520 кросвордів.

✏️Мінімальний час на рішення кросворду з газети «Таймс» – 3 хвилини 45 секунд – затратив в ході змагання, організованого радіопрограмою Бі-бі-сі «Сегодня», 43-річний англієць в грудні 1970 року.

✏️Найпродуктивнішим упорядником кросвордів на сьогоднішній день є Роджер Ф. Сквайерс. Він «виробляє» щотижня 35 публікованих завдань.

✏️У травні 1966 лондонська газета «Таймс» отримала лист від жінки з острова Фіджі, яка повідомила, що їй тільки що вдалося вирішити кросворд 673 у випуску газети від 4 квітня 1932. Таким чином, максимально витрачений час на розгадку кросворду становить 34 роки.

✏️На сьогодні перше місце серед укладачів кросвордів займає Роже Боукарт з бельгійського міста Брюгге. Своє 65-річчя він відзначив тим , що запропонував для книги рекордів Гіннесса найбільший у світі кросворд довжиною 31 метр і шириною 53 сантиметри, який містив 50 400 слів. На складання кросворду пішло чотири роки. Тільки питання до нього зайняли 2734 сторінки.

✏️Є і зовсім романтична історія появи першого в світі кросворду. На початку XX століття житель ПАР Віктор Орвілл, винний у автомобільній катастрофі, був засуджений до трьох років тюремного ув'язнення. У камері, де він сидів, підлога була вимощена кам'яними плитами, які представляли собою своєрідну сітку. Від нудьги він став заповнювати клітини літерами пересічних слів. Потім це було перенесено на папір, а до слів підібрані визначення. Товариші по нещастю схвалили новинку Віктора. Тоді Орвілл вирішив відправити свій винахід поштою до редакції великої газети Кейптауна. Він назвав гру «Туди-сюди по квадратах». Редактор не відразу оцінив її, але його друзям гра так сподобалася, що вони весь вечір тільки й займалися відгадуванням слів, після чого редактор змушений був опублікувати кросворд: саме таку назву отримала гра до моменту виходу її автора на свободу.

Кросворди стали друкувати інші газети і журнали, в результаті чого на рахунку Орвіла скупчилася пристойна сума гонорарів.

Людвіг Ван Бетховен

 16 грудня 1770 року народився Людвіг Ван Бетховен - німецький композитор і піаніст, представник " віденської класичної школи", найбільше явище в світовій музичній культурі, композитор ще за життя став легендою.

Рано виявивши свої музичні здібності, юний композитор був позбавлений звичайних радощів дитинства. Вже з 8 років Бетховен почав виступати в концертах. Та попри неабиякий музикальний талант, Людвіг мав і інші захоплення, зокрема, активно цікавився історією, літературою та філософією. Перед тим, як творити черговий безсмертний шедевр, Бетховен занурював голову в крижану воду. Швидше за все, це і стало основною причиною втрати слуху. Але звичка була настільки сильною, що композитор не зміг від неї відмовитися до кінця своїх днів. У 1822 році до Карла Черні, колишнього учня Бетховена, надійшов на навчання угорський хлопчик на прізвище Ліст. Почувши його на концерті, Бетховен був схвильований його грою і мовчки поцілував маленького піаніста. Пам’ять про цей поцілунок Ліст зберігав все життя. Саме цей угорський хлопчик, ставши, пізніше великим композитором, успадкував унікальну бетховенську манеру гри.

Бетховен завжди відрізнявся від тих людей, які його оточували. Дами та кавалери з вищого світу були охайно одягнені та доглянуті. Людвіг же ніколи не приділяв уваги зовнішньому вигляду. Також він відрізнявся своєю різкістю. У 1796 році Бетховен починає втрачати слух, йому ставлять невиліковний діагноз- запалення внутрішнього вуха. Через глухоту Бетховен рідко виходить з дому, втрачає звукове сприйняття. Він стає похмурий, замкнутий. Але глухота не стала на заваді твору музики. Бетховен користувався спеціальною паличкою, прикріпленою одним кінцем до передньої панелі фортепіано. Затискаючи інший кінець палички зубами, він "відчував" видається інструментом звук завдяки передається по паличці вібрації. Саме в ці роки композитор один за одним створює свої найвідоміші твори. Бетховен не міг множити цифри, це йому просто не вдавалося. Але дивна річ, він обожнював варити собі каву тільки з 64 зерен. Непохитний у відстоюванні своїх переконань, як музичних, так і політичних, ні перед ким не згибаючи спини, з високо піднятою головою, пройшов свій життєвий шлях. Німецький композитор, який зміг побороти численні сумніви, біль і відчай, є втіленням перемоги життя над смертю.

У 1889 році в будинку сім'ї Бетховена в Бонні було відкрито музей з великою колекцією предметів з життя композитора і тієї епохи.

https://www.youtube.com/watch?v=C5WTGOdOek0

Міжнародний день чаю

 Щорічно 15 грудня відзначається Міжнародний день чаю.

Після води, чай - найбільш споживаний напій на Землі.

Це напій, без якого неможливо уявити жодного дня. Після довгих і неодноразових обговорень рішення відзначати «Міжнародний день чаю» було прийнято на Всесвітньому громадському форумі, що проходив у 2004 р. в індійському місті Мумбай і у 2005 р. в Бразилії, Порт Алегре. Також в цей час оприлюднили Світову Декларацію Прав працівників чайної індустрії.

Цікаві факти:

☕️На Сході п'ють чай понад 5 тисяч років. А Захід - всього лише трохи більше 400 років.

☕️До 1800-х років кубики чаю використовувалися у Сибіру як гроші.

☕️Чайні пакетики з'явилися в США в 1904 році. Деякі туристи вважають це найгіршим винаходом в світі!

☕️Найбільше у світі чай п'є Ірландія, а Британія - тільки на другому місці.

☕️Чай - національний напій Ірану і Афганістану.

☕️Існує понад 1500 видів чаю.

☕️Найбільше чаю виробляє Китай, від нього майже не відстає Індія.

☕️Ще один винахід США - холодний чай, хоча є версія, що його придумав один британський продавець чаю на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі в 1904 році. Саме холодний чай найбільше п'ють у США - 85%.

☕️У Китаї чорний чай називається червоним.

☕️Найдорожче в світі чаювання пропонує готель «Рітц Карлтон» в Гонконзі. Чай на двох там коштує майже 9 тисяч доларів.

☕️Чорний чай складає близько 75% всього споживаного в світі.

☕️У Китаї під час чайної церемонії заведено дякувати господарям за гостинність постукуванням пальців по столу.

☕️Довгий час в Англію чай доставляли контрабандою і продавали у закритих кав'ярнях, куди допускали лише чоловіків.

☕️ «Lipton» - найпопулярніша в світі марка чаю.

☕️В США виробником чаю є Південна Кароліна - єдиний штат з чайною плантацією.

☕️Вважається, що дубильна кислота в чорному чаї може допомогти видалити бородавки.

☕️Легенда свідчить, що чай був винайдений в 2737 році до нашої ери, коли другий імператор Китаю Шень Нинг випадково впустив чайне листя в окріп.

☕️Більшу частину чаю у світі вирощують в гірських тропічних регіонах.

☕️В зеленому чаї міститься на 50% більше вітаміну C, ніж в чорному.

☕️Всі різновиди чаю діляться на такі категорії: чорний, зелений, червоний, жовтий. Колір є зовнішнім відображенням біохімічних якостей чайного листа.

☕️В Англії прийнято наливати в чашку спочатку молоко, а потім чай. Такий спосіб приготування називається чаєм по-англійськи.

☕️Щоденно у всьому світі випивається 3 мільярди чашок чаю.

☕️Гадати можна не тільки на каву. Знання про чайні таїнства називається тасеологія або тасеографія.

Ну що ж, друзі, час пити чай! Смачного!

Микола Леонтович

13 грудня 1877 року народився Микола Леонтович. Його називають ювеліром української пісні, Бахом у хоровій музиці, а музичний твір українця «Щедрик» став світовим символом різдвяних свят.

Микола Леонтович – український композитор, хоровий диригент та громадський діяч. Він автор геніальних хорових мініатюр, а його композиторське аранжування народних пісень здобуло славу в усьому світі.

Народився в інтелігентній сім’ї, де з повагою ставилися до музики: батько та дід Миколи Леонтовича були священиками і володіли неабиякими музичними навиками. Батько добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Саме слухаючи гру батька, Микола сам став підбирати народні мелодії на музичних інструментах. Мати композитора дуже любила народні пісні та гарно співала.

Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Леонтович був одним з перших серед майстрів української музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури.

Найяскравіший твір Леонтовича, який приніс йому визнання – "Щедрик". Вперше ця композиція була висвітлена українській публіці у 1916 році у виконанні хору київського Університету. Це була вже четверта редакція "Щедрика" Леонтовича, що набула надзвичайної популярності. 5 жовтня 1921 року він був презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записує англійську версію слів до "Щедрика" — "Carol of the Bells". Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо відомою.

Міжнародний день гір

 11 грудня відзначається Міжнародний день гір.

Міжнародний день гір відзначається з 2003 року, він встановлений за рішенням Генеральної Асамблеї ООН, яка виступила з закликом до міжнародного співтовариства приділити більш серйозну увагу розвиткові гірських регіонів.

В Україні є дві гірські системи - Карпати та Кримські гори. Україна настільки різноманітна, що не втомлюється дивувати і захоплювати. В різних її куточках велика кількість цікавих місць – наша гордість, місця, в які завжди хочеться повертатися. Знову і знову! Вирушаючи в гори відпочивати не забувайте, що чистота планети насамперед. Не чекайте поки настане Міжнародний день гір, ставтеся до них з повагою в будь-який день. Крім того, гори - невід’ємна частина культурного надбання, популярне місце відпочинку та туризму. Відпочивайте в чистій місцевості і з чистим серцем!

Пропонуємо вікторину цікавих фактів про них.

https://docs.google.com/.../121xA2TKd2FKH3nkYBaQQ.../edit.. 

,,Так близько така далека Африка"!

 Мистецький клуб ,,Аrt - Fest" запрошує!

,,Так близько така далека Африка"!

В рамках власного проекту «Міжкультурна взаємодія та діалог як фактор формування толерантності і гармонізації міжнаціональних стосунків» та до Року африканського народу в Україні пропонуємо вашій увазі культуру та мистецтво Африки, які були презентовані в нашій бібліотеці під час спільних з ГО ,,Африканська Рада в Україні" заходах. У виставкових залах проходили виставки живопису, фотографій видів Африки, масок, одягу, прикрас, музичних інструментів, предметів побуту та декоративних прикрас з бісеру. Особливо слід відмітити майстер – класи по танцям, грі на барабанах, розпису хною, які відвідували з великим задоволенням, а смак та запах справжньої ефіопської кави запам’ятається надовго, у приготуванні якої є багато секретів і з якими ділилися з нами на церемонії приготування.

Бажаємо приємного перегляду, яскравих емоцій та подорожуйте разом з нами.

Далі буде....

https://studio.youtube.com/channel/UCxDWMTGSqe17FR4lc8qodKw

День української хустки

 До флешмобу долучились і ми!

День української хустки почали відзначати у 2019 році, щоб об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. А з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

Цього дня зазвичай проводять флешмоб “Зроби фото з хусткою”, під час якого жінки можуть одягти хустку, сфотографуватися й опублікувати фото у соцмережах. Відзначення Дня української хустки ініціювали вінницькі активісти.

Раніше дівчата та жінки носили хустку протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки.

Також хустка була маркером соціального стану жінки: молодиці носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Водночас хустина свідчила й про рівень достатку родини, адже заможні жінки носили хустки із дорогих тканин, бідні – із дешевших.

Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних. Найпопулярніший – покриття голови нареченої хусткою. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Ця традиція, до речі, збереглася в Україні й донині. 

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

Вперше відзначили цей день1 грудня 1988 року після міжнародної зустрічі міністрів охорони здоров"я, де пронулав заклик до обміну інформацією з питання ВІЧ/СНІДу. Симоволом боротьби зі СНІДом є червона стрічка. Ця стрічечка як символ розуміння СНІДу була висунута художником Франком Муром навесні 1991 року та одержала жваву підтримку лише в червні 200 року, коли була визначена як символ людського співчуття, підтримки та надії на майбутнє без СНІДу.