Анатолій Мокренко

 22 січня 1933 року в смт. Терни на Харківщині народився Анатолій Мокренко - Народний артист України, народний артист СРСР, лауреат Державної національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. З 1968 року - соліст Київського оперного театру. У 1991 - 1999 роках - генеральний директор і художній керівник Національної опери України ім.Т.Г.Шевченка. Викладав у Національній музичній академії ім. П.І.Чайковського.

Надзвичайно плідним у житті і творчості митця став період роботи в Державному академічному театрі опери та балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка: з 1968 року як соліст, а з 1991 по 1999 рр. – генеральний директор і художній керівник. В його репертуарі понад 40 провідних партій для баритона вітчизняної та зарубіжної оперної класики. Серед них – Султан («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського), Микола («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка), Остап («Тарас Бульба» Миколи Лисенка), Онєгін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського), Тугар Вовк («Золотий обруч» Бориса Лятошинського).

Багато зробив Анатолій Юрійович і для нашої естради. У його репертуарі – велика кількість творів українських композиторів та народні пісні. Особливе місце у творчості співака займають пісні Олександра Білаша.

Це неймовірно, але лише за часів незалежності співак нарешті видав свої перші альбоми – компакт-диски «Анатолій Мокренко виконує пісні Олександра Білаша» та «Марії».

Співак багато записувався на радіо і телебачення. Виступав на оперних і концертних сценах США, Франції, Німеччини, Англії, Іспанії, Швеції, Канади та інших країн світу. Брав участь у зйомках кількох кінофільмів, серед яких «Тигролови» за Іваном Багряним, «Чорна рада», «Поет і княжна» та інші.

У 1991–1999 роках Анатолій Мокренко був генеральним директором і художнім керівником Національної опери України. Це були нелегкі часи. Тоді по півроку не отримували зарплату, неодноразово театр був на грані розпуску. І в тому, що театр вдалося зберегти велика заслуга Анатолія Мокренка.

Анатолій Юрійович упродовж багатьох років – активний громадський діяч. Ще в 70-ті очолював Київське міжобласне відділення Українського театрального товариства, був депутатом Київської міської ради; у роки національного пробудження – один із фундаторів Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, член колегії Міністерства культури України, член президії Товариства «Україна», член ради Товариства «Просвіта», член Національної ради Конгресу української інтелігенції; очолював також відділ культури Інституту МОН України (2001-2003) тощо.

Найважливішим рушієм розвитку таланту артиста, митця був і є український патріотизм. Він переконливо, з гордістю говорить: «Я сповідую патріотизм». Це справді девіз його життя і діяльності. Любов до рідного народу, шана до його історії, духовних, естетичних надбань, стали в його житті та професійному зростанні тією високою зорею, яка ніколи не гасла і не тьмяніла, а розгоралася все яскравіше.

Багато сил, енергії і сердечного запалу віддав митець справі прилучення дітей та юнацтва до співу, як голова міжнародних, республіканських і регіональних конкурсів вокалістів у Донецьку, Хмельницькому, Криму, Шостці, Лебедині. За його ініціативи, починаючи з 2002 року, щорічно відбувається обласний фестиваль-конкурс шкільних хорових колективів «Співаймо разом!» у селі Терни – на його малій батьківщині. Це єдине в Україні подібне творче змагання.

За мистецькі і творчі здобутки А. Ю. Мокренко удостоєний звання народного артиста України (1973) і народного артиста СРСР (1976); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979) та Державної премії Грузинської РСР ім. З. Паліашвілі (1973). Серед його високих нагород – орден Дружби народів (1982), орден Ярослава Мудрого (1995), орден рівноапостольного Володимира Великого (1998), Почесні грамоти Верховної Ради України та інші відзнаки.

Помер 24 березня 2020 року у Києві.