ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, МЕЛАНКИ ТА СТАРИЙ НОВИЙ РІК!

 13 січня - ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, МЕЛАНКИ ТА СТАРИЙ НОВИЙ РІК!

За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), – Щедрий Вечір. Це – залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об’єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Меланки. Цього дня наші предки започаткували традицію водити «Меланку». Дівчата обирали найкращу з-поміж себе і одягали її «молодою»: вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убиралася за молодого (жупан, шапка, шаровари, чоботи) й звалася Василем. Уся дівоча ватага іменується дружками. Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходили – щедрували під вікном. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання. Окрім того, цього дня відбуваєтья одна з найдавніших різдвяних містерій, що збереглася до наших днів і відбувається у щедрий вечір, – «водіння кози».

Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.

У надвечір’я Нового року (тепер – 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка…

Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан – напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це – «Голодна кутя», Богоявленне надвечір’я.

Напередодні Нового року за старим стилем незаміжні дівчата ворожать на судженого, з яким вони проведуть усе своє життя. У прагненні дізнатися про своє майбутнє наші прабабусі нерідко вдавалися навіть до допомоги нечистої сили, викликали духів покійних, спілкувалися з відьмами і чаклунами. Саме в ці святочні вечори, на Старий Новий рік, проводяться найцікавіші, страшні й веселі, колективні й одиночні ворожіння. Вважається, що в цей час, як і в ніч на Андрія, ворожіння найточніші.

Одним із найпоширеніших є ворожіння на варениках. У начинці господарочки ховають ґудзики, квасолинки, цукор, нитки, перець та монети. Якщо оберете вареник з квасолею – це до поповнення в родині, ґудзики – до обновки, цукор – до солодкого життя, перець – до гострих новин, нитка – на дорогу. Також, щоб дізнатися, хто першою вийде заміж, дівчата годують кішку варениками. Чий вареник кішка з’їсть першим, та перша і піде під вінець.

Поширеним є ворожіння, коли дівчина, яка хоче вийти заміж, після опівночі повинна вийти на вулицю і спитати ім’я у чоловіка, який їй зустрінеться першим. Згідно з ворожінням, саме так зватимуть її майбутнього чоловіка. Варто також і роздивитися обличчя незнайомця, адже вважається, майбутній наречений матиме ту ж красу, що й опитаний.

Дівчатам, які бажають дізнатися про своє майбутнє сімейне життя, можуть “підслухати” у сусідів свою долю. Той, що ворожить, йде під чужі вікна і підслуховує будь-яку розмову. Залежно від того, хто говорив: молодий або старий, тверезий або п’яний, і чи була розмова веселою або неприємною, той, що ворожить, передрікає собі чоловіка молодого або старого, непитущого або п’яницю, і життя веселе і безтурботне, або важке і неприємне.

Зі святом!