24 березня 1900 року в невеликому селі Мар'янівка Київської губернії, в селянській родині народився Іван Козловський - видатний український оперний співак, який став легендою світового мистецтва. У дитинстві, володіючи чистим, красивим тембром (високий альт), він співав у церковному хорі.
Будучи слухачем Київської учительської семінарії, а згодом і драматургічного технікуму, вже в 1916 році Козловський почав кар'єру співака, виступаючи в якості соліста в музичних трупах. На початку 1920-х років він став солістом спочатку Полтавського, а потім Харківського і Свердловського оперних театрів, де виконував провідний теноровий репертуар. Майже 80 років його ліричний тенор звучав для публіки. Драматизм і трагедійність голосу Івана Козловського (який виконав арію Юродивого з опери Модеста Мусоргського “Борис Годунов”) принесли співакові немеркнучу популярність. Критики вважають, що саме ця роль стала вершиною вокальної творчості видатного українця. На сцені партію співак виконував більш ніж сорок років.
З полтавським театром у співака були пов’язані найсвітліші спогади. Саме в ньому артист вперше заспівав багато партій зі свого оперного репертуару – “Наталка Полтавка”, “Майська ніч”, “Євгеній Онєгін”, “Дубровський”, “Фауст”, “Травіата”, “Ріголетто”… На сцені цього театру йому пощастило зустрітися з такими корифеями української сцени, як Панас Саксаганський, Марія Заньковецька.
У 1938 році Козловський створює Державний ансамбль опери СРСР. Він стає художнім керівником колективу, але виступає і як режисер. За три роки існування ансамблю Іван Сергійович здійснив ряд оперних постановок в концертному виконанні: “Вертер” Массне, “Паяци” Леонкавалло, “Орфей” Глюка, “Моцарт і Сальєрі” Римського-Корсакова, “Катерина” Аркаса…
На святковому концерті на честь перемоги над нацистською Німеччиною тенор співав в Потсдамі. Прем’єр-міністр Британії Вінстон Черчілль тоді захоплювався: “Таким співаком, як Козловський, може пишатися будь-яка країна світу, в тому числі і Італія, в якій традиційно цінують стиль бельканто”.
З Україною, своєю батьківщиною, був пов’язаний непорушними душевними узами все життя, до самого кінця. Він любив Україну віддано і ніжно – синівською любов’ю. Любив її звичаї, природу, мову (часто розмовляв зі своєю сестрою українською). Зібрав і обробив українські колядки, а також був унікальним виконавцем українських народних пісень.
В репертуарі Козловського налічувалося близько 50 оперних партій. Серед них – Юродивий в “Борисі Годунові” Мусоргського, Ленський в “Євгенії Онєгіні” Чайковського, Володимир Галицький в “Князі Ігорі” Бородіна, Цар Берендей в “Снігуроньці” Римського-Корсакова.
Виконував співак також партії з репертуару західних композиторів: Лоенгрін в однойменній опері Вагнера, граф Альмавіва в “Севільському цирульнику” Россіні…
У 1993 році Івану Семеновичу Козловському присвоєно почесне звання народного артиста України. А взимку цього ж року артиста не стало.
Немає коментарів:
Дописати коментар