Дмитро Гнатюк

 Мистецький клуб ,,Аrt - Fest" знайомить!

28 березня 1925 року в селі Мамаївці Чернівецької області народився Дмитро Гнатюк - видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог. Народний артист України. Найперше талант Дмитра оцінили в церковному хорі. Першим його учителем був панотець Мирослав.

Під час Другої світової, в 1944-му, статного юнака забрали в армію. У військкоматі на нього навіть не було одягу – через високий зріст. Його мобілізують у мартенiвський цех уральського заводу в Нижнiй Салдi. Працював кочегаром. Та без пісні не міг. Організував хор, з яким всюди виступав. Начальство їх помітило. Перевели з важкої роботи в депо. Після війни він повернувся на батьківщину і став артистом Чернівецького українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської.

Дмитро Михайлович побував на всіх континентах. Його скрізь зустрічали прекрасно. В Центральній i Захiдній Африці, де український артист дав понад п’ятдесят концертiв у Нiгерiї, Малi, Ганi, Гвiнеї, Того. Потiм було трiумфальне концертне турне по Канадi, в мiстах Монреалi, Вiндзорi, Торонто, Гамiльтонi. Був випадок, коли в Нью-Йорку в Карнегі-холлi він на біс відспівав ціле відділення, а тоді люди ринули до нього по автографи і зламали двері у гримерці. В Австралії співака 25 разів викликали на біс виконувати «Черемшину».

Понад півстоліття Дмитро Гнатюк був солістом Київського театру опери та балету імені Шевченка (нині це Національна опера України), тривалий час працював як головний режисер театру. Там на той час працював вiдомий український режисер Василь Василько, який одразу ж звернув увагу на молодого артиста хору i незабаром почав доручати йому невеличкi сценiчнi ролi.

Наповну його голос зазвучав навеснi 1946 року. Спів Гнатюка почули гості з Києва, а вже восени Дмитро стає студентом Київської державної консерваторiї iм. П. Чайковського.

Пісня «Вівці мої, вівці» була, за твердженням самого Дмитра Гнатюка, його найулюбленішою. Співак-баритон у ній брав нижню «до». Загалом же мав дві робочі октави, mezzа voce (півголосом) брав нижні «до» і «ля Як режисер-постановник Д.Гнатюк поставив понад 20 вистав, серед них — «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Мазепа» П.Чайковського, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Севільський цирульник» Дж. Россіні. Від 1988 р. був головним режисером і директором Театру опери та балету.

Дмитро Гнатюк створив неповторні оперні образи Остапа з «Тараса Бульби», Миколи з «Наталки-Полтавки» М.Лисенка; Петруччіо («Приборкання норовливої»), Мазепи («Мазепа») та Онєгіна («Євгеній Онєгін») П. Чайковського, Демона в однойменній опері А. Рубінштейна, Фігаро в «Севільському цирульнику» Дж.Россіні. Улюбленою партією була партія Остапа в опері «Траса Бульба» М.Лисенка.

Голос великого співака «відкрився» після контузії на війні, через потрясіння відбулась мутація голосу.

На гастрорлях у Австралії та Новій Зеландії Дмитро Гнатюк поставив своєрідний рекорд: проспівав 57 сольних концертів за два місяці.

Під час поїздки до у країн Африки Д.Гнатюк заледве не отримав фантастичний подарунок: вождь племені туарегів зажадав подарувати співакові свого маленького сина.

Д.Гнатюк був відомим колекціонером творів образотворчого мистецтва. В його колекції було багато робіт українських художників – Пимоненка, Васильковського, Левченка та інших.

Отримавши ділянку 25 соток у Старих Петрівцях під Києвом, посадив сад. Загалом виростив три сади.

Дмитро Гнатюк багато і успішно концертував.У його репертуарі було близько 90 творів національної та світової класики. Записав 21 платівку загальним накладом майже 60 млн примірників.

Він став улюбленим співаком українського народу. Нема українця, який не знав би, хто такий Дмитро Гнатюк.

Помер 29 квітня 2016 року в Києві на 92-му році життя. Похований на Байковому кладовищі .