До 300-т річчя Григорія Сковороди триває знайомство з його творчістю.
Цей митець є найвидатнішою постаттю в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом. Народився Григорій Савич у 1722 році на Полтавщині в родині козака. Він не мав вищої освіти (хоча були не однократні спроби отримати вищу освіту у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави та Галле), але сам досконало оволодів багатьма мовами, як – латинь, єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька. Мав значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали «Сократом». Сковороду називають проповідником філософії любові і свободи. Розроблена філософом концепція життєвої мудрості вражає і сьогодні. У працях Г. С. Сковороди центральне місце займає проблема самопізнання, яка неминуче зводиться у філософа до питання про природу людської сутності. Також автор висвітлював теми дружби, свободи, релігії, ставлення до життя. Сковороду вважають зачинателем жанру байки. Його байкам притаманний глибокий зміст, про ідею байки він сказав так: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини».
Немає коментарів:
Дописати коментар